Цитаты из книги Кайдашева сім'я

Ніколи не здається милий таким милим, як у саму годину розстання й страти!

Гарна... мордою хоч пацюки бий

В Семигорах нема де і втопиться, бо в ставках старій жабі по коліно

Рідна мати і б'є, та не болить, а свекруха словами б'є гірше, ніж кулаками.

Панське добро - то й наше добро, бо то наша праця, а земля Божа.

Якась надзвичайна туга лилася слізьми з тих давніх лаврських пісень, складаних сотні літ... і Палажку, і Мелашку здавило за серце. В тих словах співу ніби текли ріки їх власних сліз од їх бідності, од панщини, од московських та польських закуцій, од давнього польського ярма, од жидівського здирства... Палажка плакала, аж ридала. Мелашка ніби почула в тих піснях, впізнала своє горе в свекрушиній хаті й залилась слізьми.

• А це, дівко, що таке? - крикнула мати з воза. - Чи ти п'яна, чи твереза, що поперекидала серед двору глиняники?

Він заговорив дрібно й сердито, наговорив синам сім мішків гречаної вовни, невважаючи на святу п'ятницю, та й пішов у повітку

Побачиш, краси на тарілці не краять! Чорними бровами не нап'єшся й не наїсися.

Та як звуть вас, мої дітоньки? - жартував Микола. - Коли б не позабуватись та часом не вбрехаться

Прощайте, рідні пороги, де походжали мої ноги!

Нащо то одному чоловікові так багато хліба? Господи! Чи вже ж він поїсть оце все?

Вони тільки знали, що там написано все по-божому, а що й до чого написано, того й сам Микола не тямив

Микола пізнав дівчину й не впізнав

...Хотина як вигляне в вікно, то на вікно три дні собаки брешуть...

Воля, бач, дорога річ; за неї варт дорого заплатить

Нимидора справила сирітське весілля без батька й прийняла зятя в прийми в свою хату.

 — Якого ти вєроісповєданія? — питав далі суддя по-великоруській.  — Бассарабського, — сказав Микола, не зрозумівши слів судді й думаючи, що він його питає про губернію.  — Я не про те питаю. До якої церкви ти ходиш? — питав далі суддя.  — Часом ходжу до кривдянської, а часом до акерманської, як трапиться.  — Та не про те мова мовиться. Якої ти віри? — питав суддя вже сердито.  — Якої ж я віри... християнської, такої, як і люди, — сказав Микола.