All the young dudes (5-7)

Сіріус був напівбогом, і Ремус був безпорадний робити що-небудь, крім як поклонятися йому.

Підлітковий вік його не щадив, у п'ятнадцять років Снейп виглядав ще незграбніше, ніж в одинадцять: кінцівки здавались надто довгими, ніс став ще вигнутішим, і у нього було кошмарне акне, яке нагадувало Ремусові про їхню витівку з шипшиновими ворсинками у перший рік навчання.

Він відчував себе іншим усередині; це почуття сиділо в ньому кожну секунду — незалежно від того, чи був він один, чи з кимось.

Він все ще був Сіріусом, але він був якимось... іншим. Ніби Ремус дивився на нього новими очима. Раптом у його грудях невідомо звідки спалахнула хвиля бажання і залишилася густим рум'янцем на щоках. Він швидко відвів погляд, перш ніж хтось встиг помітити.

Ремус швидко усвідомив, що завжди цього хотів, цього чи чогось подібного. Наче туман раптом розвіявся.

Ремус уже дочитав усі маґлівські книги, які Сіріус привіз із собою з дому ще в перший рік навчання. Тепер він брав книги у Лілі. Вона була фанаткою Джейн Остін — що було сумно, бо Ремус не розділяв її прихильності, але вирішив, що «Емма» зійде.

— Я добре розбираюся в магії, — зітхнув Сіріус. — Але ти, типу… сам як магія, розумієш?

— Війна не відбувається прямо тут, — одного разу спробував сказати йому Ремус після того, як той примудрився заробити вже третє відпрацювання за один день. — Дамблдор сказав нам бути пильними, а не вплутуватися в бійки.
— Війна відбувається всюди, — відповів Сіріус, і Джеймс кивнув на знак згоди.

Кричати — це нормально, Ремусе, — слабо посміхнувся той. — Особливо, коли тебе ніхто не слухає, а тобі треба бути почутим.

— Ти переоцінюєш його вплив… вплив їх обох. Темний Лорд — лише політичний вискочка, який підгодовується так званою опозицією; ніхто не сприймає його всерйоз. Ніхто з тих, хто справді має значення.