How to Stop Time

Такова природа вещей. История была – и остается – улицей с односторонним движением. Ты должен идти вперед. Но ты не обязан постоянно смотреть только вперед. Иногда можно оглянуться и почувствовать себя счастливым там, где ты находишься.

Неможливо знати майбутнє. Новини постійно жахають, так що не можна бути впевненим ні в чому, в цьому і є суть майбутнього: ти не знаєш, що на тебе чекає, і з часом просто до цього звикаєш. До незнання. Не треба намагатися зазирнути на кілька сторінок уперед. Читай ту, що зараз розгорнута.

Дивно закохуватися в когось через жест. Але іноді один момент дозволяє зрозуміти суть людини, так само як одна піщинка може пояснити Всесвіт. Може, кохання з першого погляду і не існує, але кохання за єдиною миттю точно є.

Подлинное одиночество испытываешь только в толпе.

Читать Шопенгауэра в состоянии меланхолии — все равно что раздеваться, когда вам холодно.

открывает нам наш внутренний мир и пробуждает эмоции, о существовании которых мы и не подозревали. Человек словно бы заново рождается.

Будущее - это ты сам.

человеку свойственно принимать границы собственного кругозора за границы мира

Люди, яких ти любиш, ніколи не помирають... Тобто не повністю. Вони живуть у нашій пам'яті, усередині нас. І саме ми підтримуємо світло їх життя. Поки ми про них пам'ятаємо, їх світло може і далі нас вести, як світло давно згаслої зірки веде кораблі в невідомих водах. Якщо припинити їх оплакувати та натомість прислухатися до них, виявиться, що вони й досі можуть змінити твоє життя. Вони можуть стати твоїм спасінням.

Вкуснятина. В этом же цель жизни, правда? Наслаждаться хорошими вещами… прекрасными вещами. Едой. Крепкими напитками. Искусством. Поэзией. Музыкой. Сигарами.

Сладостная мысль о том, что тебе повезло встретить настоящую любовь, с которой не сравнится ничто на свете, вскоре грубо вытесняется кошмаром реальности.

Всякий раз, когда я вижу, как кто-то — особенно тот, от кого этого совсем не ждёшь, — читает книгу, я чувствую, что мир стал чуточку безопаснее.

Такова природа вещей. История была – и остается – улицей с односторонним движением. Ты должен идти вперед. Но ты не обязан постоянно смотреть только вперед. Иногда можно оглянуться и почувствовать себя счастливым там, где ты находишься.

Чудовище, повстречавшись с чудом, увидит лишь чудовище.

Волна может тебя убить. Или ты сумеешь на ней прокатиться. Порой избегать опасности хуже, чем идти ей навстречу. Невозможно всю жизнь жить в страхе.

Но ведь все мы во власти времени. Все мы, в общем-то, струны.

Прошлое не уходит навсегда. Оно лишь прячется до поры до времени.

единственный способ остановить время – перестать ему подчиняться

Подлинное одиночество испытываешь только в толпе.

Така вже природа: не можна щось пережити вперше ще раз. Перше кохання, перший поцілунок, перший концерт Чайковського, перший захід сонця на Таїті, перший джаз, перший хот-дог, першу "Криваву Мері". І це нормально. Історія - це вулиця з одностороннім рухом, і ти йдеш нею уперед. І не треба постійно вдивлятися, що там попереду, - просто дивися навколо і будь щасливий там, де ти є.