— А ви знали, що казанки винайшли військові? — запитав Кітай. — Одному з генералів Червоного Імператора спало на думку зробити металевий посуд. Можете уявити? До того солдати намагалися будувати великі багаття для величезних бамбукових пароварок.
— Військовим належить чимало винаходів, — замислено промовив Неджа. — Поштові голуби, наприклад. А ще є непоганий аргумент, що більшість покращень у ковальстві та медицині стали наслідком доби Ворожих Держав.
— Як мило. — Жинь не зводила очей з казанка. — Тоді це доводить, що війна може дати і щось хороше.
— Це гарна теорія, — наполягав Неджа. — Безумовно, у добу Ворожих Держав країну охопив хаос. Але погляньте, що вона нам дала: «Принципи війни» Суньдзи, теорії управління державою Мендзи. Усе, що ми зараз знаємо про філософію, про мистецтво ведення війни й управління державою, винайшли саме в ту добу.
— То це така ціна? — запитала Жинь. — Тисячі людей мусять померти, щоб ми могли навчитися краще вбивати одне одного в майбутньому?
— Ти ж розумієш, що я зовсім не це мав на увазі.
— Але звучить саме так. Звучить так, мовби ти говориш, що люди мусять помирати заради прогресу.
— Вони помирають не заради прогресу, — сказав Неджа. — Прогрес — це побічне явище. Завдяки військовим нововведенням ми не лише вчимося краще вбивати одне одного, а й будемо краще підготовлені вбити будь-кого, хто надумає напасти на нас у майбутньому.