All The Young Dudes - Volume Two: Years 5 - 7

Ремус ніколи не знав, що відповідати, коли люди починали говорити про своїх родичів. Йому знадобилося чотири роки, щоб зрозуміти, що люди, які мають сім'ї, не особливо хочуть чути про досвід тих, у кого їх немає. Через це їм стає некомфортно. Ферокс, схоже, помітив ввічливе мовчання Ремуса і змінив тактику:

І ще був Сіріус, але щоб дізнатися Сіріуса не треба було мати якихось особливих вмінь. Він вважав себе відстороненим і загадковим, але правда полягала в тому, що у Блека душа була навстіж і він нічого не приховував. Він переживав кожну емоцію з однаковим розмахом, і його щастя було таким само шаленим, як і його горе. Іноді доводилося робити крок назад, щоби не потрапити під колесо його емоцій.

- Правда?! Так, вона ж дуже вправна в Зіллєварінні, так? — сказав Джеймс з тим дивним виразом обличчя, яке з'являлося в нього щоразу, коли розмова заходила про Лілі Еванс. — Вона взагалі у всьому вправна, напевно, вона найрозумніша на нашому курсі…

— У нас, у мародерів, один за всіх і всі за одного.

— Мародери — це соціалістична утопія, — Сіріус знову позіхнув. — У нас немає лідерів.

— Моя сім'я… — раптом сказав Сіріус. — Я не думаю, що вони ненавидять мене. Взагалі, я думаю, вони хочуть любити мене. Але я весь час усіх підводжу. Більшу частину часу це кумедно, але… ну не сьогодні.

Сіріус — найпривабливіший хлопець на їхньому курсі.
Тепер це було навіть помітніше, ніж раніше, адже вони всі почали ставати вищими й переходити з дитинства у юнацтво. У Джеймса була його аура впевненості: вона йшла в комплекті з багатством сім'ї та його власним професіоналізмом у квідичі, але Сіріус був і завжди буде на зовсім іншому рівні. Ремус не міг вирішити, заздрити йому чи ні, і намагався не думати про це надто багато.

Але проблема в тому, що з Сіріусом і Джеймсом у тебе не могло бути нічого особистого — все твоє життя розглядалося під лупою. Ремус ще не звик до такого — як би сильно він не намагався влитися, все одно в його житті залишалися речі, якими він ніколи не хотів би ділитися. Усе було б добре, якби він був Джеймсом — якби в нього були відкриті батьки, які б розмовляли з ним і слухали у відповідь. Або Сіріусом, який був таким товариським і практично абсолютно безсоромним.

Адже вони обидва безмежно вірили вчителям Гоґвортсу. А ось Ремус, в свою чергу, ніколи не зустрічав дорослої людини, якій можна довіряти

Натомість Сіріус і Джеймс розмовляли немов персонажі книг: у їхніх словах було безліч чітких метафор і отруйного сарказму