“ — Всё что угодно для нашего Лунатика. ”

Эта ухмылка Сириуса Блэка

Ремус здивовано подивився на нього. Він пишався своєю чудовою пам'яттю, але Сіріусу просто не було рівних, коли справа стосувалася місячних циклів.

Улюбленим часом Ремуса в бібліотеці були ранні години — усе було таким прибраним і акуратним, і він був тут зовсім один.

- Ніколи не знаєш, як тебе побачать інші люди. Тому не треба заздалегідь припускати це, так?

У них була Макґонеґел, Ремус знав, що вони повинні йти зі своїми проблемами до неї. Але вона була такою суворою і складною, і все одно їй найбільше подобався Джеймс.

Сіріус виглядав трохи збентеженим: він використовував бібліотеку виключно як місце для пошуку хуліганських прокльонів, а не для чогось такого буденного, як домашнє завдання.

Ремус бачив досить хлопців у Сент-Едмунді, які ось так само намагалися вийти за межі. Проблема полягала в тому, що деякі межі не були перешкодами — вони були краями. І з іншого боку від них нічого не було.

У Джеимса всегда было полно света, чтобы поделиться с другими.