
Дуже складна історія про Другу світову війну на території Франції. Про те, як прожила війну одна родина, тато та його двоє доньок - Віанна та Ізабель. Це моя, напевно, перша книга про Другу світову і я впевнена, що є ще книжки, можливо, набагато страшніші, але неможливо повірити, що після таких подій люди хочуть воювати. Дуже складно повірити, що люди можуть так вчиняти з людьми, я навіть їх людьми назвати не можу. Звісно ми вчимо це з історії, але історія це більше факти, а коли ти читаєш про скалічене життя конкретних людей, сприймається все по іншому.
Писати відгук на таку книжку важкувато, бо справа не в спойлерах, типу і так зрозуміло коли війна почалася та коли і як закінчилася. Книжка про жінок під час війни, то наскільки вони сильні і на що вони спроможні. Як кожна обирає свій шлях боротьби, іноді не зрозумілий читачу.
В книжці є хронологія війни починаючи з 1939 року по 1945, і коли читаєш про 1942 розумієш, що є ще 3 роки страждання, що далі буде тільки гірше, це пригнічує. Відчувається, як наприкінці війни була безсилість, безнадійність, немов світла не видно, що війна ніколи не скінчиться.
Рекомендую до читання, якщо хочеться чогось життєвого, якщо хочеться дізнатися про війну і Францію в той час. Зізнаюся, я думала що там не було війни, бо вони капітулювали напочатку, але окупація це теж дуже-дуже важко, хоч і бойових дій не було, але люди страждали, голодали, вмирали і їх вбивали.









