Життя теліпає Еммою
Класний, легкий, прочитаний мною за два дні, любовний історично-пригодницький роман. Дія відбувається при царствуванні Олександра II, в 19 ст., в основному у Кременчуці, зачіпає інші села, згадку про заслання в Сибір, про Петербург. З історичного — сама форма, в яку поміщена історія і згадка про скасування кріпосного права у 1861 році, через яке батько Емми втратив кріпаків. Все інше — вигадки авторки, тому це фактично пригодницько-любовний роман. "Любов" більше описується на початку книги, але після того, як коханого Емми, кріпака Назара вислали в Сибір, "любов" читач отримує тільки зі спогадів і надії Емми, яка вірить в те, що Назар живий і продовжує всі п'ять років жити без нього, любити свого Явора. Після "любові" вас чекають "пригоди". І ось тут розпочинається найцікавіше, бо життя теліпає Еммою, що нагадало мені натуралістичні соціальні романи французького автора Еміль Золя. Правда, в Золя більше натуралізму, Гнатко це подає в легшій формі. Емма перетворюється з недоторканої панночки в сильну жінку. Життя її навчить боротися за своє щастя, відкидати панське минуле, не зважати на осудливі погляди інших людей. Емма почне сама заробляти гроші, терпітиме ненависного офіцера, навіть зайде в дім розпусти, щоб заробити 200 карбованців для лікування сина. Чи змилується до неї доля і чи повернеться з Сибіру Назар, чи одружиться вона з колишнім кріпаком, а він — з колишньою панночкою? Спойлерити не буду, прочитаєте самі. Книга написана легкою літературною мовою, з використанням деяких рідко вживаних слів, є частини, що написані від імені автора, є — від імені Емми. Часто авторка вдається до прийому "згадаю минуле": розповідає вам про теперішню ситуацію героя, потім веде оповідь у минуле, щоб читач дізнався історію героя. Тому вас часто кидатиме то в теперішнє Емми, то в минуле... Гнатко вміє надавати героям влучні характеристики-слова, пригадавши які, читач добре ілюструє собі про кого йде мова: наприклад, батько Емми — середній, у нього все було середнє; при появі Назара постійно вживається слово впертий; Емма схожа на матір, така ж блакитноока з білявим волоссям; Сушковський — це три пристрасті (карти, дівчата й горілка); Олеся — самогубство й маніпуляції. Під час читання я співпереживала Еммі, було цікаво спостерігати, як вона живе не панським життям, як виходитиме з ситуацій. Ніколи до того Гнатко не читала, знайомство з авторкою вдалося, дуже раджу вам почитати цю книгу, якщо ви шукаєте оптимістичний легкий роман, події якого розгортаються дуже швидко.
1 понравилось
