Поезія

Бо хто матір забуває,
Того бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому.

Не дуріте самі себе!
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.

Борітеся — поборете!
Вам бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!

Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля.

Єсть на світі доля,
А хто її знає?
Єсть на світі воля,
А хто її має?

Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі — чужі люде,
Роблять лихо з вами.
Москаль любить жартуючи,
Жартуючи кине;

Не питайте, чорнобриві,
Бо люде не знають;
Кого бог кара на світі,
То й вони карають...
Люде гнуться, як ті лози,
Куди вітер віє.

Отаке-то на сім світі
Роблять людям люде!
Того в'яжуть, того ріжуть,
Той сам себе губить...

А правда наша п'яна спить.

Ще б плакала Катерина,

Та сліз більш немає.