Палач

<... >«Богу просто понадобился еще один ангел»

Не все на свете происходит из-за богов и духов. Иногда виноваты эти придурки люди.

смерть под неоновой вывеской "Кока*-колы" казалась ещё более нелепой, чем просто смерть

Часом нас рятує саме те, що мало нас не вбиває.

Якщо людина когось любить - ну, тобто справді любить - і втрачає цю людину... вона не має бути в нормі, чи не так?

Не все пояснюється богами і привидами. Часом річ лише в тому, що люди поводяться як гади.

...люди скорее согласятся получить удар в спину, нежели взглянуть правде в глаза.

А что, если есть Бог? Что, если есть рай? Что, если есть ад? И что, если… так, в виде предположения… мы все уже в этом аду?

А що, як Бог існує? А що, як існує рай? А що, як існує пекло? І що, як... просто припустимо... ми всі вже там?

Як упіймати вбивцю, що вже помер?

— Коли їм дають волю, вони поводяться, як дикі тварини, — продовжив Лукас, — їх приваблюють місця, де найбільше потенційних жертв, а ми… ми збиваємося докупи величезними юрмами, несвідомо їх приманюємо, сподіваємося на те, що нам поталанить, що померти доведеться комусь іншому. А тим часом люди, які реально всім керують, як і ті, хто відповідає за наш захист, грають нами всіма, наче шаховими фігурами.

Страх — це добре. Завдяки йому людина залишається пильною, обережною. Залишається в безпеці.

— Добре. Ви хотіли зайти?
— Ні. Дякую. Насправді я прийшла спитати, чи вмієте ви поводитися з павуками.
— Павуками? — Руш знизав плечима. — Так, звісно.
— Мені не треба якоїсь фігні з підбиранням на папірець і випусканням надвір, щоб ця жахлива тварюка змогла залізти ще раз. Мені треба, щоб він був мертвий… зник, — пояснила йому Кертіс.
— Зрозумів, — сказав Руш, а тоді взяв один черевик і ключ від номера.

Придерживайся золотого правила: чтобы избежать проблем, по возможности держись от начальства подальше

Порой то, что чуть нас не убивает, является нам в виде спасения

Ей почему-то вспомнилась мудрость, которой Мэгги поделилась с Финли в тот вечер, когда узнала, что у нее возобновился рак: «Порой то, что чуть нас не убивает, является нам в виде спасения».

«Ей было гораздо проще говорить о своих чувствах с совершенно чужим человеком, нежели с близкими и знакомыми, которые могли ее осудить и всегда ждали от нее чего-то большего»

«– Я вынуждена констатировать, что люди, в большинстве своем, идиоты, очень многие из них руководствуются неверным представлением, что глупая доверчивость и строгие моральные устои каким-то образом связаны друг с другом»