Дзеркало смерті

Адамів спів
У ті прадавні часи називати перехожому своє ім'я означало розкрити свою сутність. Свої імена - це перше, що сповіщають нам гомерівські герої.
І ці імена не вимовлені були, а наспівані в пориві натхнення та поклоніння. І я навіть не сумніваюся, читачу, що й тобі в серце якщо й западав коли глибоко якийсь гімн, то це той, у якому почув ти своє власне ім'я, своє істинне ім'я, домашнє, суте й чисте, що з зітханням вишіптується в темряві. Це - вінець лірики.

Із плином років
Їхня пристрасть згорала під час медового місяця, наче миро, та залишила їм те, що залишається серед попелу пристрасті та є ціннішим за неї, - ніжність. Ніжність як спосіб проживати разом життя.