Психопатія чи садизм ніколи не з'являються нізвідки. Це не вірус, який заражає людину просто з доброго дива. У психопатії завжди довга передісторія, що коріниться ще в дитинстві особистості….. дитинство дарує нам так званий реактивний досвід. Себто для того, щоб відчути емпатію до іншої людини, ми мусимо спочатку самі стати її об'єктом - емпатію до нас мають продемонструвати наші батьки чи опікуни.Утім у жахливо аб'юзивному середовищі зростає чима-ло дітей. Але не всі вони в підсумку стають убивцями.
Чому? «для того щоб урятувати дитинство, треба не так уже й багато».
Трохи доброти, трохи розуміння, трохи підтвердження значущості дитини. Якщо з'явиться хтось, хто визнає й закорінить місце дитини в соціумі, її психіку буде врятовано.