Цитаты из книги Ο Χάρι Πότερ και ο ημίαιμος πρίγκιψ

Не жалій мертвих, Гаррі. Жалій живих, а понад усе тих, що живуть без любові.

Десь удалині вони почули Півза, що ширяв коридорами, виспівуючи переможну пісню, яку сам і склав: Ми дали їм газу! Хай Гарік жиє! А Волдик-дурболдик в могилці згниє! - Вдало відтворює масштаб і трагічність подій, ге? - усміхнувся Рон.

- І знову Лорд Волдеморт неспроможний збагнути, що є муки набагато страшніші за фізичні рани. - Так, але якщо їх можна уникнути... - пробурмотів Гаррі, який добре знав, що таке біль, і геть не прагнув відчути його знову. - Іноді їх, однак, не уникнути, - сказав Дамблдор.

з віком усі стають дурні й забудькуваті, недооцінюючи юність...

Чари ніколи не зникають безслідно, і ці сліди бувають часом дуже виразні.

Нас часто дратує у старих учителях, що вони не забувають, з чого починали їхні вихованці.

Велич викликає заздрість, заздрість породжує злобу, злоба плодить брехню. 

А тепер, Гаррі, вийдемо в ніч і поженемося за тією зрадливою спокусницею — новою пригодою.

Утраты, которые он пережил в ранние годы, наделили его великой человечностью и способностью к состраданию.

- Дамблдор каже, що людям значно легше прощати помилки інших, ніж їхню правоту, - втрутилася Герміона. - Я чула, Роне, як він це казав твоїй мамі. - Хто ще, крім Дамблдора, казатиме такі божевільні речі, - стенув плечима Рон.

А никто вашего позволения не спрашивает, Минерва Макгонагалл! Ваше времечко прошло. Теперь мы тут распоряжаемся, и вы меня прикроете, или вам придется дорого за это заплатить!
И он плюнул ей в лицо.
Гарри скинул мантию, поднял волшебную палочку и сказал:
— А вот это вы зря!
Амикус обернулся, как ужаленный, и Гарри выкрикнул:
— Круцио!

В темноте и смерти пугает лишь неизвестность.

Он до того спешил изуродовать свою душу, что ни разу не остановился, чтобы задуматься над тем, какой силой обладает душа незапятнанная и целая.

• На самом-то деле они думают, что я только место тут зря занимаю, но я уже привык к…- Я не думаю, что ты зря занимаешь тут место.Если бы Гарри не видел, как шевелятся губы Дадли, он не поверил бы своим ушам. И все равно он несколько секунд смотрел на Дадли, прежде чем уяснил, что эти слова действительно произнёс его двоюродный брат.