У світлі світляків. Там, де тиша

- ... Я вже давно не боюся темряви, ми з нею надто добре знайомі. Тож коли вона приходить, я готовий. Але говорити про неї не хочу...

• Але чому... чому вона приходить тепер?
• Можливо, тому, що її так багато навколо, а можливо, через те, що я боюся, дуже боюся - бо знаю, як боляче втрачати.

- ...Баланс на планеті тримаємо зовсім не ми. Його тримають усі вони, - Тім кивнув на ліс навколо.

• Ти не любиш людей? - запитала Анна.
• Я люблю людей, але те, що вони роблять, не завжди.

- У вас усе нормально?

• Відносно... [він] пристрелив вовка, [вона] тепер, судячи з усього, не розмовляє ні з ним, ні зі мною, а ти нещодавно збирався померти...

- Ти добре стріляєш

• Це не важко. Важче піти на це... А ще важче - зрозуміти, що не все в цьому світі однозначно і просто, не все чорне і біле

Сама наявність мозку ще нікого не робила хорошою людиною...

Уявіть , як вони здивуються ... - сказала Анна .
Вони повинні бути в курсі , що в них є діти , - відповів Нік .

Усі ми живемо по-різному, усі ми однаково любимо, втрачаємо і помираємо...

Смерть - така сама частина рівноваги, як і життя. Як темрява і світло, вони не протистоять одне одному, вони переходять одне в одне...

Це тільки дорослі думають, що в дітей немає ані очей, ані розуму, ані серця.

Чому ж між створенням краси й машин для вбивства ми століття за століттям обираємо друге?