Сміх у кінці тунелю. Нотатки українського анестезіолога

Секс, наркотики, рок-н-рол? Студентські будні майбутніх лікарів трохи інші. Анатомія, неорганічна хімія, перерви на сон. І ні, далі легше не буде. Далі на них чекатимуть лікарні та пацієнти. А ще колеги, які не в змозі прочитати банальну інструкцію до пристрою, родичі, для яких реанімація видається мало не вбивством, і бюрократія, багато бюрократії. Та будуть і ті, хто готовий підставити плече на чергуванні, ті, хто вчасно поділиться новим досвідом, як і ті, хто помітить лікаря та його зусилля. ...

Рейтинг LiveLib

4,6

48 оценок

5
69%
4
31%
3
0%
2
0%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 50Хотят прочитать 34

Рецензии

Аноним14 ноября 2021 г.
Я поступала в медичний університет в 2014 році. Тоді подавати документи онлайн було ще тим квестом, тому всі дерлися завести документи вживу. Це добре, а ще краще подати документи в перший же ж день. Ну справді, навіщо ще 19 днів для прийому. Обов’язково треба в перший же ж день.

Мої батьки теж так вважали. То ж ми в перший же ж день поїхали подавати документи в Тернопіль. Ну а що? Туди найближче. Нас не врятував ні ранішній приїзд, ні підготовка до того, що треба буде чекати. Черга була довжелезна, а щоб ніхто не прошмигнув був список за яким пускали в корпус. Пам'ятаю, що я була стоякась уже в 8 ранку, в перший день подачі документів. Але в Тернополі я пам'ятаю минуло все доволі швидко. Десь 2-3 години чекання і ще година всередині.

А от Чернівці мене добили (а це був лиш другий вуз для подачі документів), а день пройшов в чергах, криках, сотнях абітурієнтів та довгих коридорах БДМУ. Може тому я і не хотіла більше там вчитися, після такого то прийому.

Шаленсто почалося ще до вступу. Ну а те, що в медичному немає звичних "2 тижні лекцій" на початку семесту, та і домашка була вже на першу пару 1 вересня (проклятуща анатомія і ті 50 слів латиною, які мене просто добивали - поки я їх не вивчила).

Якщо чесно я вже і не дуже детально пам'ятаю як вдавалося поєднувати навчання (зубрьошку до 2-3 ночі, успішну щоправда) з прогулянками та "йдемо кудись" щовихідних. Було шалено, важко, але так як тільки на першому курсі може і бути. А як по-іншому якщо ми навчилися навіть їсти в одному приміщенні з забальзамованим трупом, а органи в банках стали як книги звичні?

Ох, ліричний відступ плавно перетворився на самостійну історію. І вже підводка до книги може стати повноцінним (майже)відгуком про вступ до медичного університету в 2014 році. Все було трохи цивілізованіше, ніж в автора, або може це все залежить від університету, а не року. Та і 2014 не так далеко від 2010. Отож, про що була мова - про книгу.

"Сміх у кінці тунелю. Нотатки українського анестезіолога" - це про весь жах, правду та несправедливість української медицини. Від студентської лави і до піку епідемії COVID19 -автор описує себе, своє навчання та роботу в реаліях української медицини.

Протягом усієї книги мої враження "каталися на американських гірках" - від "що за фігня" до "чорт, це ж правда". І так сторінку 84 я більше не відкривала, бо оцінка була б 2, а не 5. Але то так, знов відходжу від теми.

Мені сподобалося. Реально, життєво, з всіма недоліками та щиро приправлено сумішшю чорного гумору, відчаю та надії. Я то сміялась, то злилась, то розуміла автора і його емоції. І так, книга не ідеальна, не "неймовірна", а реальна

Читать далее
5
460
Аноним29 ноября 2021 г.
Ковтнув
Не дивлячись на свій великий беклог, вирішив взяти цю книгу. Таке рідко буває, але я прочитав книгу за тиждень. Ковтнув. Місцями смішно, місцями сумно, а інколи лячно.

Відчувається що автор не досвідчений письменник, та до Стівена Кінга йому далеко. Але це неважливо. Книга може тримати читача, запам'ятовується. Напевно через те, що це все поруч, не дивлячись на післямову, всі ми розуміємо що це реальність української медицини та неможна залишитись байдужим до історій в книзі.
3
100
Аноним9 января 2022 г.
Одним словом "жиза"
Проковтнула книжку за два заходи.
Нереально було зупинитися, коли читаєш ніби про себе і про все, що тебе оточує. Ще й з вдалим гумором.
Хоч і не являюсь медиком, але розділ про вступ у виш настільки життєвий, що навіть накрило чимось схожим на ностальгію :D
Решта розділів цікаві і близькі, бо чоловік являється сімейним лікарем. Тому мені приходиться постійно варитися в цьому медичному котлі, спостерігати за реаліями системи.
Автору класно вдалося скласти все докупи, описати речі, яких не повинно бути в цивілізованій країні, висловити ті думки, які часто приходять і до мене.
Браво!
Читать далее
2
162

Все рецензии

Цитаты

Аноним30 июня 2022 г.
— Ти хоч щось вивчила?
— Ой, не знаю, Зая, з кісток черепа вивчила тільки таз.
1
56
Аноним30 июня 2022 г.
Часом не треба бути дурнем, щоб помилитися, достатньо не виспатися й довіритися своєму внутрішньому голосу, який монотонно шепоче: «Спати, спати, спати, тут нічого страшного, іди краще поспи».
1
50