Своєю збіркою «Часопил» македонський поет, теоретик, есеїст і перекладач Науме Радіческі (1953–2014) ніби відкриває нам однин загадковий геопоетичний зв’язок між часом і земним елементом, втіленим в образі пилинки, що плаває у повітрі. Це глибока метафорична й метафізична поезія – про земне і небесне, про життя і смерть, про слово й тишу, про час і позачасся.
До українського видання увійшли також поезії автора зі збірки «Преображення людське».