Бачити українською

На хвилі небувалого зростання свідомості й зацікавлення українською мовою, що його, як не дивно, спричинила рашистська навала, популярності набув книжковий триптих Ольги Дубчак: “Чути українською”, “Бачити українською” та “Перемагати українською”. Якщо перша книга присвячена фонетиці і графіці, а третя - синтаксису, - головним героєм другої, найобширнішої, стає слово: його семантика, функціонування, творення і морфологія. Мені особливо сподобалися: розділ про мовну картину світу як "сукупність уявлень про світ, що історично склалася у свідомості певного колективу, який називає певну мову рідною"; залучення читача до процесу формулювання ключових понять (класичний дидактичний прийом, але ж дієвий-таки); практичність розділів про службові частини, зокрема прийменники, де увага приділяється головним чином проблемним словам; і те, як граматичні теми, що розглядаються, проілюстровані самим текстом розділів. Взагалі, матеріал структуровано цілком логічно. А от що неабияк дратувало, то це надмірне загравання з читачем, зайве багатослів'я і жарти, хоч подеколи й кумедні, та здебільшого такі, що тхнуть якщо не петросянщиною, то принаймні доволі пласким стендапом. А це щось на кшталт "випадкової рифми, що відволікає від логарифма". Самоіронія ж авторки доволі нав'язлива й сильно віддає кокетуванням. Тож матеріал тут радше ефектний ніж ефективний (пароніми, до речі, згадуються - як без того?) На колір і смак товариш не всяк - тут не посперечаешся. Але я спостерігаю, що мої знайомі, які в захваті від цих книжок, користі звідти винесли недостатньо. В цілому ж книжки непогані, і чудово, що вони є. Не варто лише сприймати їх як підручники, це радше наукпоп для загального ознайомлення. А для тих, кого тема зацікавить, наводиться чималий список додаткової літератури на кожен окремий розділ. Тож ласкаво просимо українців, що прагнуть вирватись з підступних "мижебратніх" обіймів, з цих осоружних лабет "русского мира", зробити перший крок на шляху до того, щоб україномовна картина світу стала не лише питомою, а насправді рідною!

Я завжди вважала, що знання мови треба вдосконалювати. Так, мова жива, вона постійно змінюється, і те, що за минулих часів вважали літературною нормою теж може змінитися. Тому я і вирішила почитати трилогію Ольги Дубчак, і сама ця частина, про слово та мовну картину світу, мені сподобалась найбільше. Може, в цій книзі не так багато корисного та практичного для тих, хто добре володіє мовою, але для тих, хто почав нею користуватися тільки зараз, через рашистську навалу, ця книга потрібна, бо надасть впевненості у собі та зацікавить дізнатися більше (а список літератури тут якраз є).