Містифікар. Книга 1

Я напевне скоро буду повторюватись, але це правда: «Не перестаю дивуватись нашим сучасним майстрам фентезі і фантастики. Вони просто… the best… Неймовірні!»

Як і неймовірно цікавий головний герой цього роману Хімавай Ронда. Чимось, до речі, він нагадує мені містера Хауса, так так, того самого лікаря, цинічного, саркастичного, який погано сходиться з людьми, жорсткого, місцями навіть жорстокого, але великого професіонала в своїй справі. Всі ці характеристики чудово підійдуть і Хімаваю (просто ідеальне співпадіння), як і абсолютна, неперевершена харизматичність. Так, чимось вони приваблюють ці, здавалось би негативні герої.

Світ, в якому живе Хімавай, абсолютно не схожий на наш. У ньому немає електрики, зате є можливість проникнути в паралельні світи. Людей, які можуть ментально проникати в інші світи і здобувати «планарну енергію» називають містиками. З допомогою цієї енергії промисловість має високий розвиток, адже вона посилює характеристики різних матеріалів, руди, вугілля, тощо. Не знаю, якийсь, чесно кажучи, паразитарний спосіб, але такий світ. Біда в тому, що під час такого втручання зʼявляються прориви, а з ними - небажані, і агресивно настроєні «гості» з інших світів. І «закрити» такі дири, і протистояти прибульцям можуть містифікари, це ті, на кого не впливає гіпноз чудовиськ, ті, хто ризикують своїм життям заради безпеки городян, і це ті, кого зазвичай недолюблюють через специфіку професії. « Ніхто! Не знає, що для цього міста роблять містифікари. Але здогадуються, що справа дуже темна і паскудна. І тримають нас за темних паскудників. За злих чаклунів якихось. І плюють нам вслід. І бояться нас при цьому до мокрих штанів.»

Хімавай Ронда - один із них. Містифікар з темним минулим, яке іноді приходить до нього у снах, з особистою трагедією, що не дає йому зблизитися з жінками. Аристократ, що виріс в сиротинці, він не йде на компроміс ні з ким, навіть з імператором. І хоч імперія вміє підминати під себе людей, чомусь з Хімаваєм такий трюк не пройшов. Що й не дивно, судячи з психологічного портрету.

Як і не дивно те, що звичайно ж, коли у Радомісоні один із містиків задумав свою чорну справу, Хімавай вступив з ним у протидію. Вірніше, у жорсткий і нерівний бій. Як це сталося, чим все закінчилося - дуже великий спойлер, тому без подробиць. Та й взагалі, не хвилюйтесь, я нічого зайвого не написала, просто ввела, як то кажуть в курс справи. Все інше - в книзі. То ж раджу.

Перевод.

Я, наверное, скоро буду повторяться, но это правда: «Не перестаю удивляться нашим современным мастерам фэнтези и фантастики. Они просто… the best… Невероятные!» Как и невероятно интересен главный герой этого романа Химавай Ронда. Чем-то, кстати, он напоминает мне мистера Хауса, да да, того самого доктора, циничного, жёсткого, саркастического, плохо сходящегося с людьми, жёсткого, местами даже жестокого, но великого профессионала в своем деле. Все эти характеристики прекрасно подойдут и Химаваю (просто идеальное совпадение), как и абсолютная, непревзойдённая харизматичность. Да, чем-то они привлекают эти, казалось бы негативные герои.

Мир, в котором живет Химавай, совершенно не похож на наш. В нём нет электричества, зато есть возможность проникнуть в параллельные миры. Людей, которые могут ментально проникать в другие миры и приобретать «планарную энергию», называют мистиками. С помощью этой энергии промышленность имеет высокое развитие, ведь она усиливает характеристики различных материалов, руды, угля и т.д. Не знаю, какой-то, честно говоря, паразитарный способ, но такой мир. Беда в том, что во время такого вмешательства появляются прорывы, а с ними – нежелательные и агрессивно настроенные «гости» из других миров. И «закрыть» такие дыры, и противостоять пришельцам могут мистификары, это те, на кого не влияет гипноз чудовищ, те, кто рискуют своей жизнью ради безопасности горожан, и это те, кого обычно недолюбливают из-за специфики профессии. « Никто! Не знает, что для этого города делают мистификары. Но догадываются, что дело очень тёмное и отвратительное. И держат нас за тёмных паскудников. За злых колдунов каких-нибудь. И плюют нам вслед. И боятся нас при этом до мокрых штанов.»

Химавай Ронда – один из них. Мистификар с темным прошлым, иногда приходящим к нему во снах, с личной трагедией, не дающей ему сблизиться с женщинами. Аристократ, выросший в приюте, он не идет на компромисс ни с кем, даже с императором. И хотя империя умеет подминать под себя людей, почему-то с Химаваем такой трюк не прошёл. Что и не удивительно, судя по психологическому портрету.

Как и не удивительно то, что, конечно же, когда в Радомиссоне один из мистиков задумал свое черное дело, Химавай вступил с ним в противодействие. Вернее, в жесткое и неравное сражение. Как это произошло, чем всё закончилось – очень большой спойлер, поэтому без подробностей. Да и вообще, не волнуйтесь, я ничего лишнего не написала, просто ввела, как говорится, в курс дела. Всё остальное – в книге. Так что советую.