Joyland

Не дарма певні читачі та відомі видання пишуть, що "Кінг не лише неймовірний письменник жанру жахів, а і видатний романіст". Навіть більше - називати Кінга лише письменником горору після книг, подібних до цієї, не повертається язик.
Цей роман, хоч і має в собі темну жилку, та не виставляє її головною темою всієї книги (хоч наприкінці ти і думаєш "...серйозно?! Але ж...").
Основна (хоч і не єдина) нота "Країни розваг" - це почуття хлопця, котрий втріскався по самі вуха вперше, та отримав по носі іржавою кочергою (доволі таки безчесно отримав). Її доповнює добірна містика, котра, однак, не здається награною або такою, що "через край". І звичайно це все приправлено такою неприємною подією як убивство... однак, протягом усієї книги не відчувається цього убивства, воно не нависає як кам'яний молот над головою головного героя, воно просто є, і нікуди від нього не дітися.
Тому ця історія для тих, хто не хоче опісля сидіти до ранку із увімкненим світлом (бо страшно засинати у темряві), і не для тих, хто любить покривавіше і погостріше.
Вона для тих, хто хоче побачити реальність. Страшну і жорстоку, однак не позбавлену вечірніх вогників Колеса Кароліни (або дурнопідйомника).

Не мое.. Как-то поверхностно.. Почему-то в голову приходит словосочетание- сценарий к низко бюджетному хоррор-триллеру. Никакой интриги с убийцей. Понятно кто это все сделал где-то на половине книги.понятно читателю, но автор считает, что мастерски его прячет. И вот когда он открывает карты и озвучивает имя преступника, он думает, что читатель поражен, сбит с толку, что развязка неожиданна... Я же на самом деле просто выдохнула- ну наконец-то.. .
Легкое чтиво, чтобы убить время. Прочитала вчера, сегодня уже даже не вспоминаю. Нет послевкусия.. Одни картинки. Повторюсь- чисто американский экшн.