Абрикосова книгарня

Уже кілька разів я пробую щось написати, і тут же стираю написане. От не знаю, як можна передати словами те, що відчуває серце. Не знаю, як можна донести свої почуття так, щоб мене зрозуміли правильно. Щоб захотілося і іншим купити цей чарівний томик і поринути у незвичайну, теплу і трішки сумну історію.

Це історія Міська Фариняка. І починається вона в двадцятому столітті. А закінчується в двадцять першому, теж історією уже другого Михайла Фариняка. І між ними цілий пласт буремних років, дороги прожитих днів, виплаканих сліз, втрачених і знайдених надій, і історія дорослішання малого хлопчика, свідоме життя якого почалося із зради найближчої людини. Зради вимушеної, але від того не менш болючої. Марія Фариняк змушена віддати свого Михася рідному братові покійного чоловіка тому що сама неспроможна прогодувати свою осиротілу родину. Вона наймається ткачихою до місцевого пана, але згодом, вийшовши заміж, полишає рідну Україну, і їде жити до Франції. А малий Місько відтепер має нове життя, і нову родину. Ні, хлопця не тиранять, і не лупцюють, він одягнений і вдосталь їсть. Але вуйко чоловік м‘ягкий, хоч і велетень, і в домі всім заправляе цьоця Кася, треба сказати, твердою рукою, дуже твердою. Жінка вона статна, гонорова, криклива, слухатися її треба беззаперечно, інакше біда. Знаєте, іноді крики набагато страшніші ніж старий добрий підзатильник. Це потім ми побачимо, яке добре серце в цьоці Касі, як вона готова пригорнути сироту, чи того, хто потребує допомоги. Як намагається ховати свої почуття, і як швидко Місько знайде дорогу до її серця. А що вже господиня! Не один раз давилася я слиною, читаючи про її смаколики. Та що ж такого зробила ця своєрідна жінка, що після її смерті уже дорослий Михайло був близький до того, щоб зненавидіти свою цьоцю, забувши про любов і відданість до тої, хто його виростив? Його тезці з двадцять першого доведеться знайти відповіді на це, та інші питання. А їх ще буде чимало. А саме найперше - що ж їх поєднує, окрім імені і прізвища? І чому його дідусь залишив такий дивний заповіт?

Ця книга весела і сумна одночасно. Вона про любов і зраду. Про дружбу і перше почуття. Про сім‘ю, про родинні обов‘язки. Вона про людей, що просто жили своїм життям, але водночас творили історію. А ще вона про двох вовків. І про таємницю, яка роками збирала пил у родинній шафі. І менш всього вона про абрикосову книгарню. Але вона точно тут є ;) Вдихнула. Почала читати. Видихнула. Чомусь болить. Адже Ця книга вже першою частиную вийняла душу, другою розколола її на дрібні шматочки, ну а третью скраяла їх, та все одно залишилися тріщинки. На пам‘ять.

Перевод.

Уже несколько раз я пробую что-то написать, и тут же стираю написанное. Вот не знаю, как можно передать словами то, что чувствует сердце. Не знаю, как можно донести свои чувства так, чтобы меня поняли правильно. Чтобы захотелось и другим купить этот волшебный томик и погрузиться в необычную, тёплую и немного грустную историю. Это история Миська Фарыняка. И начинается она в двадцатом веке. А заканчивается в двадцать первом, тоже историей уже второго Михаила Фарыняка. И между ними целый пласт бурных лет, дороги прожитых дней, выплаканных слез, утраченных и исполненных надежд, и история взросления маленького мальчика, сознательная жизнь которого началась с предательства ближайшего человека. Измены вынужденной, но от этого не менее болезненной. Мария Фарыняк вынуждена отдать своего Михаила родному брату покойного мужа потому, что сама не может прокормить осиротевшую семью. Она нанимается ткачихой к местному господину, но впоследствии, выйдя замуж, покидает родную Украину, и едет жить во Францию. А маленький Мисько теперь имеет новую жизнь, и новую семью. Нет, парня не тиранят, и не порют, он одет и вдоволь ест. Но дядя мужчина мягкий, хоть и великан, и в доме всем заправляет тётя Кася, надо сказать, твердой рукой, очень твердой. Женщина она статная, гордая, громкоговорящая, слушаться ее надо безоговорочно, иначе беда. Знаете, иногда крики намного страшнее старого доброго подзатыльника. Это потом мы увидим, какое доброе сердце у тёти Каси, как она готова прижать сироту или нуждающегося в помощи. Как пытается прятать свои чувства, и как быстро Миська найдёт дорогу к ее сердцу. А что уж хозяйка! Не раз давилась я слюной, читая о ее вкусностях. Но что же такое сделала эта своеобразная женщина, что после её смерти уже взрослый Михаил был близок к тому, чтобы возненавидеть свою тётю, забыв о любви и преданности той, кто его вырастил? Его тезке из двадцать первого придется найти ответы на этот и другие вопросы. А их еще немало. А самое первое – что же их объединяет, кроме имени и фамилии? И почему его дедушка оставил такое странное завещание?

Эта книга весёлая и грустная одновременно. Она о любви и предательстве. О дружбе и первом чувстве. О семье, о семейных обязанностях. Она о людях, которые просто жили своей жизнью, но в то же время творили историю. А еще она о двух волках. И о тайне, которая годами собирала пыль в семейном шкафу. И меньше всего она об абрикосовом книжном магазине. Но он точно здесь есть;) Вдохнула. Начала читать. Выдохнула. Почему-то болит. Ведь Эта книга уже первой частью вынула душу, второй расколола её на мелкие кусочки, ну а третьей склеила их, но все равно остались трещинки. На память.

Це чудова сага. Розпочинається вона історією Михайла Фариняка 20 століття, а закінчується історією Михайла Фариняка 21 століття. І все не так просто, як може здатися, коли ви тільки починаєте читати цю історію. ⠀ Через злидні Марія Фариняк віддає свого сина на виховання до тітки й дядька. А сама йде працювати в особняк. Із мамою 9-річний Михайло бачиться рідко, а потім і зовсім перестає, бо виявляється, що вона поїхала навчатися до Франції. Та по селу ходять чутки, що насправді вона покинула сина й втекла з архітектором. Де правда, а де брехня? Михайло не може перевірити, але надію йому дають листи, написані мамою. ⠀ Спочатку історія нагадувала мені "Енн із Зелених дахів", тільки тут в ролі Енн був Михайло. Вона була тепла, добра, про дитинство. Але пізніше все стало значно важче, глибше та заплутаніше. ⠀ У книжці відразу ведуться дві паралельні розповіді: одна з 20 століття, а інша з 21 століття. І спочатку я не могла зрозуміти, як вони пов'язані, будувала якісь свої теорії, але фінал і розв'язка виявились зовсім не такими. До того ж авторка до останнього не розкривала всі карти й тільки підсилювала інтригу. ⠀ Дуже цікаво. ⠀ Це історія про дитячу дружбу, про зради, про перемоги та падіння. Про безвихідь і про можливості, які в нас є. Про родину, батьків та дітей, про скелети в шафі й про те, як інколи боляче їх може бути вийняти. Побачила в авторки: "Історія 4 друзів, 2 вовків і однієї таємниці". Так і є. ⠀ Моментами мені було дуже весело, я раділа, пригадувала своє дитинство, іншим часом сумувала та була шокована жорстокістю людей. Ця історія дуже чуйна та щира. ⠀ Єдине, що мені не вистачило, то це пояснення, чому цьоця Кася та вуйко Стефан приховували правду від Михасі. Звісно, можна зрозуміти, але хотілось би пояснення в книзі. ⠀ Написано легко, читається дуже швидко й захопливо. Літо в мене почалось дуже вдало - дві перші книжки й обидві класні

⠀

...поміж павутинням незнайомих слів і мови, вдивляючись крізь дощ у вулиці чужого міста, як порятунок шукав у закапелках душі своїх любих привидів...

.
.
Жанр: драма/семейная сага.
.
.
Все началось, когда из-за безвыходности в лице бедности Мария Фариньяк отдала своего сына на воспитание к дяде и тете: Михаил Фариньяк обрел новый дом, друзей, возможности. Но какая-то тайна всегда отравляла воздух, которым дышал мальчик. И однажды он узнает свою горькую семейную правду.
⠀
Это история Михаила Фариньяка из ХХ столетия, которая невероятным образом переплетается с историей Михаила Фариньяка из ХХІ столетия.
.
.
Как же это произведение красиво написано... Хоть изначально приходилось гуглить значение многих слов, ибо в книге много диалектизмов, однако это не помешало насладиться великолепными метафорами.
.
.

Виявляється, літери не просто так  розсипані на аркушах. Вони як шифр у найцікавішій вуличній грі: розгадаєш — і відкриєш такі захопливі приходи, що й уявити годі!

.
.
А еще было очень вкусно читать: так и манил запах абрикосов, выпечки с корицей, которую, как оказалось, на западе Украины называют цинамон, и зеленой зупы (зеленого борща).
⠀
Ни капельки не уступает атмосфере и сюжет: такие интригующие повороты — безумно интересно.
⠀
Рада, что решилась на прочтение этого романа, который идеально завершил мой читательский 2021 год.