Це три романи в одній книзі:
️ Констандія Сотиріу «Айше їде у відпустку» ️ Констандія Сотиріу «Земляні голоси»️ Констандія Сотиріу «Гіркий край» Спочатку в мене романи перемішувалися, десь на середині книги, я вже зрозуміла, що це три різні, але дуже подібні романи в одній збірці, їх об'єднує мотив смерті, розповіді про заворушення, коли турки окупували північний Кіпр, а ще багато рецептів смачної їжі, яку готують в Кіпрі. Через міфи, казки та забобони, через гіркі історії та справжніх привидів, які можуть бачити та розповідати лише жінки, розгортається історія привидів зниклих безвісти на Кіпрі, розчарування, очікування, правда та брехня життя. Це про жінок, які чекали, яких зрадили, яких не виправдали.Роман «Айше їде у відпустку» про грецьку кіпріотку, її вбитого чоловіка Арифа. Роман «Земляні голоси» про кривавий грудень 1963 року, коли спалахнули надзвичайні міжобщинні інциденти, які призвели до поділу Нікосії «зеленою лінією» на сектори греків-кіпріотів і кіпріотів-турків. Роман «Гіркий край» починається зі зниклих безвісти під час конфліктів 1963 року та війни 1974 року. І зосереджується на їхніх родинах, матерях, дружинах, сестрах, на брехні, яка оповила їхній біль, на прихованій правді, яку вони жили з ними, і вони стежили за ними більше трьох десятиліть. До 2006 року, коли були відкриті масові могили та розпочався процес ексгумації, ідентифікації та повернення останків двом громадам. Це книга, яка обговорює ставки на майбутнє. Сотиріу дивиться в цьому напрямку: ідентифікація та повернення останків двом громадам. Авторка включила у свій наратив діалоги кіпрською ідіомою, які помножують нюанси в її оповіді, пов’язують минуле з сьогоденням і натякають, що інакше серце суспільства б’ється, а інакше граються в політичні ігри. Перекладач передав цей діалект полтавською говіркою. Вийшло дуже симпатично. Ефект того, що дійсно прості люди розказують свої історії (мова ведеться, як і від першої особи, перестрибує до третьої особи). Діалоги-замовляння з повторами-рефренами, свідчення від представників діаметрально різних культурних спільнот і соціальних прошарків. Тут і про окупацію, і про спроби співжиття різних спільнот, і про накачку пропаганди для силових рішень і насилля, яке з цього випливає (авторка чесно пише, що такі спалахи були з обох боків), мляві та малоефективні спроби міжнародних організацій по типу Червоний Хрест, ООН, врегулювати стрес і чому такі дії не працюють. А ще внутрішні проблеми обох спільнот і на додачу різних жіночих долей відсипано з лишком (від романтичної дівчини, яка думає, що любов допоможе прижитися в іншій культурній спільноті і до шалено закоханої повії, яка готова рвати поліцію на шмаття, а також ціла галерея матерів, дружин, сестер, які мають жити далі з результатами вибору близьких чоловіків).
28 понравилось
