Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях

П'ЯТЬ ПРИЧИН ПРОЧИТАТИ "ПРОСТИМИ СЛОВАМИ"

1. Книга виправдовує назву! Навіть якщо вам зараз бракує сил сконцентруватися, можна читати про одну емоцію за раз (усього автори розглянули 20 емоцій). Написано змістовно, але коротко і легко.

2. Автори не тільки супроводжують свої тексти посиланнями на першоджерела, як це робиться у серйозних роботах. Вони наводять приклади з художньої літератури та фільмів, де та чи інша емоція проявлена виразно, пропонують невеличкі вправи для контролю власних емоцій і розповідають особисті історії.

3. Ви можете знайти щось нове. Навіть подана у книзі диференціація емоцій може наштовхнути на нові шляхи розуміння себе. Наприклад, я не могла розпізнати окремо образу і гнів, отримані одночасно в одній ситуації. Тепер, думаю, зможу.

4. Книга вийшла цього року, тож наведені приклади актуальні і зрозумілі. На таке не звертаєш уваги і вважаєш неважливим, аж поки у руки не попаде щось написане 50 років тому.

5. Це книга українських авторів Марка Лівіна та Іллі Полудьонного, видана українським видавництвом "Наш Формат", написана за мотивами підкасту українського медіа. Послухати підкаст можна безкоштовно у українській студії аудіокниг "Абук" (про них треба окремо писати, вони унікальні!). Оце "українське" - неабияка перевага, тож я включила її у цей список ️

Окремо дякую за розділ про втрату. Це коротко, змістовно і по суті; для мене це був поштовх у переживаннях нещодавньої смерті батька.

Рекомендую!

Прочитала книжку, як тільки вона до мене доїхала. Чекала на її вихід я з нетерпінням. Я не дуже люблю подкасти, мені легше читати, я тоді відчуваю себе участником процесу. Звичайно, я частково слухала подкаст "Простими словами", знала, що там дуже багато корисної інформації, але це все ж не мій формат, книга для мене цінніша.

Книга мені сподобалася всім: змістом, дизайном, структурою оповіді. В ній двадцять розділів, кожний присвячено якійсь певній емоції чи почуттю. Інформацію подано дійсно простими словами, але в одночас дуже екологічно, ти не відчуваєш себе ідіотом, якому все треба максимально розжувати, бо інакше ніхто нічого не зрозуміє. Взагалі через всю книга відчувається ця повага до читача, тебе запрошують до полілогу, як рівного учасника.

Не дивлячись на те, що я працюю регулярно с психологом, я змогла дізнатися багато нового про себе та краще зрозуміти свої почуття, бо з психологом, якщо є велика головна проблема, спочатку працюєш над нею. Книга чудова, дуже всім раджу, адже так важливо розуміти себе, свої почуття та емоції.

Цю книгу я купувала двічі (бо перший екземпляр зжер мій пес) і взагалі не жалкую про витрачені гроші.
Коли відкрила її вперше - відразу почала жалкувати що вона має закінчитись скоро. Через це я читала її поволі, даючі собі час порефлексувати після кожного розділу, намагаючись затримати післясмак від прочитаного.
Особливість цієї книги в тому, що я начебто посиділа з двома близькими друзями розказуючи байки про життя - про нерозділене кохання, про вражену гідність, про жахливих сусідів. І в цій розмові вони допомогли мені пережити ті чи інші ситуациї по-іншому, отримуючи вже новий досвід. Не знаю нічого ціннішого за пізнання себе і шлях до гармонії з собою.
Мене дуже врятував останній розділ - де автори підготували читача до прощання з ними, нагадали що все має властивість закінчуватись і, напевно, саме тому ці миті були такі круті. І я знаю точно, що повертатимусь до певних роздлілів.
Тому я би радила цю книжку кожному! хто хоче стати ближче на крок до своїх емоції, а також почати краще розуміти емоції інших.

Взяла эту книгу в библиотеке, думала, что она мне поможет разобраться в своих мыслях, но по итогу я только и делала, что разрывалась между желанием закрыть книгу или всё же дочитать и понять, ради чего всё было. Приведу яркие примеры того, что мне очень не понравилось.

• Авторы, судя по всему, считают, что если через 3 предложения будут вставлять слова "айфон", "ок", "бляха" (что вообще не допустимо в книге, как научно-популярного, так и художественного жанра), "ничё", "кайф" и т.д., то будут казаться интересными молодыми людьми современности. На самом деле это читается с трудом и хочется крикнуть: "Да хватит, мы и так поняли, что у вас айфоны последней модели, можно ближе к сути?!".
• Десятая глава про ненависть чего стоит. Два психолога на протяжении всей главы говорят нам, что ненависть это хорошо, даже в отношениях между ребенком и матерью, и сдерживать её - плохо для психики. Так я и не поняла, должны ли дети говорить родителям, или родители - детям "Я тебя ненавижу", или подавлять это в себе. Непонятно. Много противоречий, и никаких выводов.
• Абсолютно неуместные вставки про истории авторов. "История Ильи про новый смартфон" (о господи, опять хвастаются телефонами) говорит о том, как он удивился, что человек будет копить 3 недели на новый айфон (естественно, остальные же телефоны для нищих..). И к чему это было? Зачем? Куда? Их истории, как мне кажется, придумывались за 4 минуты каждая, "абы было".

Це саме той випадок, коли назва книги точно говорить про зміст. Написано справді дуже просто, тому читається швидко і легко.
Більше всього сподобалось, що книга розділена на невеличкі розділи. В кожному доволі коротко, але змістовно описана певна емоція та її природа. В кінці приклади із життя авторів та вправа.
Відразу зазначу, що книга не вилікує, а лише дещо прояснить ситуацію і допоможе рухатись у правильному напрямку :)
Ну і звісно тут дуже багато цікавих фактів та відомостей. Загалом, я б саме цю книгу радила внести в шкільну програму для старших класів. Може тоді наша нація стане трохи здоровішою.