Роман, який "звучить"
"Радіо ніч" Юрія Андруховича - це той тип роману, який не має чітко окреслених жанрових різновидів: це може бути і фентезі, і пригодницький роман, і антиутопія, і любовний роман. Проте улюбленим жанровим різновидом для Андруховича є акустичний роман. І це справді так. Музичні елементи, які пропонує радіоведучий слухачам, актуалізують слухове сприйняття, що вказує на інтермедіальність тексту. Головний герой - Йосип Ротський - патріот своєї держави, саможертовний, хоча буває доволі егоцентричним. Він живе спогадами популярності рок-гурту "Доктор Тагабат", до якого належав ( чи не бува це, часом, відсилкою до "Я (Романтики) М. Хвильового?). Популярність Гродського в молоді юні роки як зросла раптово, бурхливо, так швидко і впала. Хоча один фанат залишився йому вірним і досі - це Аніта. Після того, як він падає з даху віськового сховища, вона починає його доглядати. І тут відбувається (увага!) обмін ролями: Ротський стає слабким і немічним, а Аніта ж - сильною вольовою особистістю. Далі відбувається Революція. Йосип вирішує підтримати активістів, співаючи пісні. Чи ж не стає він тут героєм нашого часу? Питання лишається відкритим. Не буду спойлерити, що відбуватиметься далі, а тому спробуємо проаналізувати роман. Багато музичних елементів, багато радіорепортажів та відчуття естетики. У романі є багато особливостей, які вказують на те, що він постмодерний: гра слів, детальне заглиблення в долю протагоніста, детальне зображення душевних колізій. Роман справді вчить нас слухати. Непередбачуваний, суперечливий, інтригований, але такий рідний для Андруховича роман "Радіо ніч" справді вартий уваги читача.
2 понравилось
