Психология денег

Если бы деньги умели разговаривать, они бы сначала смутились, потом слегка покраснели, а потом признались бы, что Морган Хаузел написал о них правду, ))) которую они хотели скрывать ещё лет сто. )))
Книга "Психология денег" - это не про формулы, а про наше вечное умение устраивать собственной финансовой карьере приключения уровня "американские горки" или чешский лунопарк.)) Помните такой?)))
Хаузел аккуратно и интеллигентно, как воспитанный человек в кругу чайников))), объясняет простую мысль: мы все уверены, что с деньгами у нас -особые отношения. На деле же ведём себя одинаково: начинаем экономить, когда уже поздно, начинаем рисковать, когда не надо, и надеемся на чудо, хотя сами нервно сгрызаем уголок от банковской карточки.)))
Самое приятное - автор не поучает! Не ментор он. )) Он не стоит над тобой с калькулятором и не бьёт по рукам за спонтанную покупку "очень нужных кроссовок (которые, кстати, действительно были нужны - даже не спорьте. )))) Он просто показывает, что богатство - это не состояние счета, а состояние головы. А жадность - это когда мы считаем, что нам мало, даже если уже достаточно. Да уж...
Читается книга неожиданно легко -как будто беседуешь с умным человеком, который не пытается блеснуть знаниями, а просто аккуратно подталкивает к мыслям, от которых сначала хочется кивнуть, потом задуматься, а потом сделать глоток кофе и сказать: "Эх… ну да, есть такое". ( Гастрономическое отступление для красоты подачи фразы, простите).)))
Из минусов - разве что она слишком честная. Иногда даже честнее, чем хотелось бы. Но, если уж мы хотим разбираться в деньгах, а не просто красиво вздыхать при виде ценников, то честность -самое полезное богатство.
В итоге - книга стоящая, умная, современная и удивительно человечная. Про деньги, но не только про деньги. Про нас самих - с нашими страхами, ожиданиями, странностями и надеждами на "всё-таки когда-нибудь разбогатею".
А главное - читать её полезно. Даже если она не научит мгновенно богатеть, то хотя бы научит перестать обижаться на собственный кошелёк. А это, поверьте, уже роскошь.)))
Всем спасибо! ))

Хорошая книга про инвестиции. Читается очень легко — это сборник интернет-статей Моргана.
Увидел много мыслей от Талеба.
Понравилось, что автор не уходит от своей темы — популярно рассказывает о неразумном (и разумном) пользовании деньгами.

Вот места, которые меня зацепили:

Коли оцінюєш інших і приписуєш їхній успіх лише удачі, то виставляєш себе злим заздрісником, навіть якщо удача там справді була. А коли оцінюєш себе, то пояснення «пощастило» надто деморалізує, щоб до нього вдаватися.

ОБЕРЕЖНО ОБИРАЙТЕ ТИХ, КОГО ВИСОКО
ЦІНУВАТИМЕТЕ Й КИМ ЗАХОПЛЮВАТИМЕТЕСЯ.
РЕТЕЛЬНО ОБИРАЙТЕ ТИХ, КОГО ЗНЕВАЖАТИМЕТЕ
Й ВІД ЧИЙОГО ШЛЯХУ ВІДХРЕЩУВАТИМЕТЕСЯ.

ТОЖ ПРИДІЛЯЙТЕ МЕНШЕ УВАГИ ОКРЕМИМ ІНДИВІДАМ І ВИПАДКАМ, А БІЛЬШЕ - ЗАГАЛЬНИМ МОДЕЛЯМ.

Що екстремальніший результат, то менше шансів скористатися цим уроком у власному житті, бо вельми ймовірно, що на цей результат упливали крайні прояви удачі чи ризику.

Репутація безцінна.
Свобода й незалежність безцінні.
Родина й друзі безцінні.

Для забезпечення гігантських результатів не потрібно величезної сили.

Написано безліч книг про економічні цикли, стратегії трейдингу та інвестування в сектори. Але найсильніша й найважливіша книга має називатися «Замовкни й чекай». Це просто одна сторінка з графіком економічного зростання за тривалий період.

Насамперед я хочу не високої дохідності інвестицій, а фінансової стійкості.

Життєво важлива стратегія штанги (поєднання крайнощів і ухиляння від середини) на рівні особистісних настанов: оптимістичне сприйняття майбутнього, але при цьому параноїдальні перестороги щодо того, що може завадити в це майбутнє потрапити.

Я бʼюся над цим ось уже тридцять років.
Гадаю, тут проста арифметика: деякі проекти вистрілюють, деякі - ні. Нема сенсу проклинати оті другі.
Просто переходь до наступного.
[Бред Пітт на врученні премії Гільдії кіноакторів]

Можливо, 99% цих робіт, придбаних кимось на кшталт Берґґрюна протягом життя, врешті виявилися малоцінними. Але це не відіграє особливої ролі, якщо інший 1% - це роботи когось на кшталт Пікассо. Берґґрюн міг майже весь час помилятися, й усе одно в підсумку фантастично переконливо підтвердити свою правоту.

Сорок відсотків компаній із індексу фактично зазнали краху. Але 7% компаній зі списку, які демонстрували ви-значні результати, виявилося достатньо, щоб компенсувати цей мотлох.

І хто працює на ці компанії? У Google частка кандидатів, прийнятих на роботу, становить 0,2%. У Facebook - 0,1%. B Apple - близько 2%.

У пілотів є такий старий дотеп: мовляв, їхня робота - це «години й години нудьги, перемежовані моментами справжнісінького жаху». З інвестиціями так само. Ваш інвестиційний успіх визначить реакція в ці проміжні мо-менти жаху, а не роки, проведені на автопілоті.
Тож інвестиційного генія можна визначити так: це особа, здатна виконувати пересічні дії, коли всі навколо втрачають глузд.
Усім рулять хвости.

Від інвесторів і підприємців я дізнався, зокрема, що ні-хто не ухвалює хороших рішень завжди.

Чудові жарти, які ми бачимо на Netflix, - це хвости, що впали в око з-поміж сотень і сотень спроб.

На зборах акціонерів Berkshire Hathaway 2013 року Воррен Баффет сказав, що володів за своє життя 400-500 пакетами акцій, але більшість грошей заробив на десяти з них.

Найвища форма багатства - це можливість щоранку, прокинувшись, казати собі: «Сьогодні я можу робити все,
що захочу».

Побачивши, як хтось кермує класним автомобілем, рідко подумаєш: «Овва, який крутий хлопець за кермом такої машини». Натомість у голові промайне: «Вау, от якби я мав такий автомобіль, люди думали б, що я крутий». Підсвідомо чи свідомо, та люди мислять саме так.

«Що сталося з твоїм Porsche?» - спитав я. Він сказав, що авто вилучили через невиплату взятого на нього кредиту.

Ми схильні оцінювати багатство за тим, що бачимо, але це лише інформація, яка в нас перед очима. Ми не бачимо банківського рахунку чи звіту брокера про торгівлю цінними паперами. Тож у оцінюванні фінансової успішності покладаємося на формальні, зовнішні показники.
Автомобілі. Будинки. Світлини в Instagram.

Багатство - це непридбані вишукані автомобілі. Не-куплені діаманти. Неносіння годинників, утримання від люксового одягу й відмова від послуг першого класу.
Багатство - це фінансові активи, не конвертовані в усілякі видимі, показні речі.

Уявіть, наскільки складно було б навчитися писати, якби не було змоги читати книги видатних письменників.

Важко навчитися того,
чого не можна побачити. Ось тому людям так складно формувати свої статки.

Світ наростив свої «енергетичні статки» не шляхом збільшення запасів наявної енергії, а завдяки зменшенню по-треб в енергії.

Якщо ж вважати, що накопичення статків залежить від власної ощадливості й ефективності - подальша доля значно зрозуміліша.

БА БІЛЬШЕ: ЦІННІСТЬ БАГАТСТВА ВІДНОСНА Й ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ТОГО, ЩО ВАМ ПОТРІБНО.

ПІСЛЯ ДОСЯГНЕННЯ ПЕВНОГО РІВНЯ ДОХОДІВ ПОТРЕБИ ВЖЕ ОБУМОВЛЕНІ ЛИШЕ
МАСШТАБАМИ ЕГО.

Розумові здібності - не надто надійна перевага у світі, повʼязаному такою кількістю звʼязків, як наш. А от гнучкість і свобода дій - перевага.

Ви не електронна таблиця. Ви людина. Сумбурна, емоційна особа.

Лихоманка, може, й має граничні вигоди в подоланні інфекції, але вона мучить. А я звертаюся до лікаря, щоб мені перестало боліти. Мені байдуже до подвійних сліпих досліджень, коли мене колотить під ковдрою. Якщо маєте пігулку, яка припинить лихоманку, - дайте її мені негайно.

У фінансовій царині часто випускають із уваги факт, що та чи та формально правдива теза в певному контексті може являти собою повну нісенітницю.

Розважливий інвестор, який любить свої технічно недосконалі стратегії, має перевагу, бо він із більшою ймовірністю дотримуватиметься своїх підходів.

Інвестуючи в перспективну компанію, до якої вам геть байдуже, ви, може, потішитеся нею, поки справи йтимуть добре. Та коли удача неминуче відвернеться - ви несподівано втратите гроші на активі, в якому не зацікавлені. Це подвійний тягар, і шлях найменшого спротиву - переключитися на щось інше.

Інвестування - це, фактично, віддавання грошей незнайомцям.

«Я купую акції не то-му, що збираюся за їхньою допомогою згенерувати вкрай підвищену дохідність. Мені просто подобаються акції, я купую їх із двадцятирічного віку. І це мої гроші, що хочу, те й роблю». Доволі розважливо.

«Із нами повсякчас відбуваються речі, яких ніколи не траплялося раніше».

Мало що лишається незмінним протягом тривалого проміжку часу, тож не можна вважати істориків за пророків.

Досвід дає не стільки здатність до прогнозування, скільки надмірну впевненість у собі.

Найважливіші події в історичних даних - це великі статистичні викиди, що побивають усі попередні рекорди.

Правильний висновок із несподіванок такий: світ сповнений сюрпризів.

Джерело цієї тези - позиція інвестора Джона Темплтона: «Найнебезпечніші чотири слова в інвестиціях - "цього разу все інакше"».
Утім, Темплтон визнавав, що все таки інакше принаймні у 20% випадків. Світ змінюється. Звісно, змінюється. І саме ці зміни з часом мають найбільше значення. Як зазначив Майкл Батнік, «девʼять найнебезпечніших слів у інвестиціях звучать так: "Найнебезпечніші чотири слова в інвестиціях - цього разу все інакше"».
Це не означає, що, міркуючи про гроші, треба ігнорувати історію. Але є важливий нюанс: що глибше в історію занурюєшся - то загальнішими мають бути винесені уроки й висновки. Загальне - на кшталт ставлення людей
до жадібності й страху, способів поведінки в стресових ситуаціях, способів реакції на стимули - зазвичай залишається незмінним із плином часу. 3 цієї точки зору історія
грошей корисна.

Треба залишати собі простір для помилки.

Експерт, який демонструє непохитну певність, матиме більше послідовників, ніж той, хто каже: «Ми не знаємо напевне й говоримо про ймовірності».

Консервативний підхід: хотів мати на банківському рахунку стільки грошей, щоб виплатити зарплату за рік, навіть якщо не буде жодних надходжень».

Один з ігнорованих аспектів права на помилку - це забезпечення зазору між тим, що ти можеш пережити технічно, й тим, що емоційно тобі під силу.

Якщо вам доведеться зняти кошти з пенсійних рахунків у віці 30+, щоб покрити непередбачувані медичні витрати?

Для власних інвестицій, на яких я детальніше зупинюся в розділі 20, я передбачаю, що в майбутньому їхня дохідність протягом мого життя буде на третину нижчою від історичного середнього показника. Тож заощаджую більше, ніж відкладав би, якби передбачав, що в майбутньому все буде, як у минулому.

«Найліпший спосіб досягти щастя й блаженства - прагнути малого», - каже Чарлі Манґер. Прекрасно.

Ідея в тому, що задля руху вперед потрібно ризикувати, але не варто навіть замислюватися про ризик, який вас зруйнує. Коли граєш у російську рулетку, шанси на твою користь. Але негативний результат не вартий потенційного позитивного. Жоден запас надійності не компенсує
такого ризику.

Через фінансовий леверидж (використання позикових коштів для збільшення операцій і прибутків) рутин-ні ризики можуть призвести до краху.

Тож якщо багато всього залежить від дієвості якоїсь однієї ланки, а вона виходить із ладу - починайте відраховувати дні до катастрофи. Оця ланка і є єдина точка відмови.

Найважливіша єдина точка відмови в царині грошей - сподівання лише на зарплату як на джерело забезпечення короткострокових витрат, брак заощаджень…

Заощаджувати на машину, будинок чи пенсію - добре. Але так само важливо заощаджувати на те, що ти не можеш передбачити чи навіть осягнути, - такий собі фінансовий еквівалент
польових мишей.

Важко ухвалювати довгострокові рішення, якщо твій погляд на власні бажання в майбутньому з великою імовірністю зміниться.

Дослідження Ґілберта свідчать, що люди віком від 18 до 68 років недооцінюють, наскільки зміняться
в майбутньому.

Чарлі Манґер зазначає, що перше правило нарощення - ніколи не переривати його без нагальної необхідності.

Це стосується не лише заощаджень, а й карʼєри та стосунків. Головне - це тривалість, довговічність.

Найкраща стратегія уникнення майбутніх жалів і стимулювання тривкості й тривалості - це баланс на кожному етапі, в кожний момент життя.

Одні з найнещасніших працівників, яких я зустрічав, - це люди, які лишаються відданими певній карʼєрі лише тому, що саме цю царину обрали за спеціалізацію в коледжі у 18 років.

Незворотні витрати, через які ми привʼязуємо рішення до докладених у минулому зусиль, які вже не можна відшкодувати, - це зло у світі, де люди змінюються з часом. Вони роблять нас майбутніх вʼязнями нас минулих, інакших. Це так, наче якийсь незнайомець ухвалює за вас найголовніші рішення в житті.

Кожна робота видається легкою, коли її виконуєш не ти, бо виклики, які постають перед людиною на сцені, не завжди помітні натовпу.

Кожна робота видається легкою, коли її виконуєш не ти, бо виклики, які постають перед людиною на сцені, не завжди помітні натовпу.

«Тримайте акції протягом тривалого часу», - чуєте ви. І це хороша порада.
Та чи знаєте ви, як тяжко зберігати довгострокову перспективу, коли акції падають у ціні?

Звучить банально, та сприйняття ринкової волатильності як комісії, а не штрафу - важливий крок у розвитку світогляду, з яким вам легко буде дотримуватися певної стратегії досить довго, щоб ситуація з інвестиційною дохідністю склалася на вашу користь.

Плата у вигляді волатильності / невизначеності - ціна дохідності - це вартість допуску до вищих доходів, ніж ті, які вам принесуть дешеві ніші на кшталт готівки та облігацій.

Бульбашки завдають шкоди, коли довгострокові інвестори, які ведуть свою гру, починають наслідувати тих короткострокових трейдерів, у яких ігри геть інші.

Бульбашки завдають шкоди, коли довгострокові інвестори, які ведуть свою гру, починають наслідувати тих короткострокових трейдерів, у яких ігри геть інші.

Ti трейдери вважали 60 доларів за акцію обґрунтованою ціною, бо планували продати ці акції ще до кінця дня, коли ціна, ймовірно, підросте. Але для вас ціна в 60 доларів у процесі була катастрофою, бо ви планували тримати акції протягом тривалого періоду.

Насамперед я рекомендую докласти всіх зусиль і визначити, в яку саме гру граєте ви.

Скажіть, що все буде чудово, - й від вас відмахнуться або глянуть скептично. Скажіть комусь, що він у небезпеці, - й безроздільно заволодієте його увагою.

В економіці діє залізне правило: надзвичайно сприятливі чи надзвичайно несприятливі обставини рідко тривають довго, бо пропозиція й попит адаптуються в складнопередбачуваний спосіб.

Для реаліста, який розумів, що необхідність - мати всіх винаходів, усе виглядало не так жахливо.

ТРЕТІЙ ЧИННИК: ПРОГРЕС ВІДБУВАЄТЬСЯ НАДТО ПОВІЛЬНО, ЩОБ ЙОГО ПОМІТИТИ,
А РЕГРЕСИ ТРАПЛЯЮТЬСЯ НАДТО ШВИДКО,
ЩОБ ЇХ ПРОІГНОРУВАТИ.

Щойно припинилися оповіді про подальше зростання цін на житло, збільшилася кількість несплат за іпотечними кредитами, потім банки втратили гроші, тоді вони скоротили кредитування інших бізнесів, що призвело до скорочення працівників, а це спричинило зменшення витрат, що потягнуло за собою подальші скорочення виробництва й працівників, і так далі.

«Коли не маєш грошей, а твоя дитина хвора - повіриш у що завгодно».

Люди вірять фінансовим шарлатанам так, як ніколи не повірили б шарлатанським прогнозам погоди, бо винагорода за правильне
передбачення поведінки фондового ринку наступного тижня й близько не зрівняється з винагородою за точне
вгадування, буде наступного тижня сонячно чи дощитиме.

Закладаючи в прогнози простір для помилки, завжди стикаєшся зі спокусою вважати, що спектр можливих результатів - від «я достатньо правий» до «я дуже-дуже правий». Але найбільший ризик у іншому: так нестерпно бажати справдження своїх сподівань, що прогноз узагалі буде відірваний від реальності.

Якщо ви думаєте, що наближається рецесія, і в очікуванні переводите акції в готівку, то ваше бачення економіки раптово спотворюється під впливом ваших бажань щодо майбутніх подій. Кожне тимчасове явище, кожен епізод видаватимуться вам знаком настання ката-строфи - може, не тому що вона сталася, а тому що ви її бажаєте.

Вона мало що знає, але не розуміє цього, бо розповідає собі звʼязну історію про те, що відбувається, на основі своїх
обмежених знань.
Усі ми, незалежно від віку, чинимо так само.

Як пише Карл Річардс, «ризик - це те, що залишається тоді, коли вам здається,
що ви вже все продумали».

Ілюзія контролю переконливіша за реальність невизначеності. Тож ми чіпляємося за історії про те, що результати в наших руках.

Я не можу радити вам, що робити з грошима, бо я вас не знаю.
Не знаю, чого ви хочете. Коли ви цього хочете. Чому ви цього хочете.

Тож ви творите багатство, придушуючи
бажання щось купити сьогодні, щоб у майбутньому мати змогу придбати більше речей чи більше можливостей.

Відчуття незалежності, яке дає повне володіння своїм житлом, набагато перевищує гадану фінансову вигоду від дешевої іпотечної позики. […]
Формально це вразлива позиція. Але для нас вона працює. Нам це подобається. І саме це має значення.
Хороші рішення не завжди раціональні. На певному етапі мусиш обирати: бути щасливим чи «мати рацію».

Думаю, для більшості інвесторів найвищі шанси на успіх у довгостроковій перспективі забезпечить така стратегія: регулярне інвестування певної суми в індексні фонди з низькою комісією.

Якщо можна досягти всіх своїх цілей, не ризикуючи додатково в намаганнях перевершити ринок, то навіщо взагалі й пробувати?

Стиль життя невеликої частки законно розбагатілих американців збільшував прагнення решти американців, а доходи їхні при тому не росли.
Культура рівності, єдності й близькості родом із 1950-1970-х років мимоволі переродилася в ефект «щоб не гірше, ніж у сусідів».