Бот. Ґуаякільський парадокс

Бути програмістом — це як народитися калікою: нікуди від того не подінешся.

Хорошими намірами встелено дорогу до пекла.

— То що, помазанику, ти більше не лаєшся? Ти тепер не скажеш «гівно», навіть якщо тобі напхають його до рота?

Просіть — і буде вам дано, шукайте — і знайдете, стукайте — і відчинять вам...

...не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе саме поклопочеться.

Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом.

до Тимура навідалися психіатр із Франції та священик із Південно-Африканської Республіки, більше схожий на чемпіона світу з боїв без правил. Дмитро Віталійович Пузатий почухав потилицю і замислився над тим, наскільки нудне його життя.

— Ти спав так, що пілоти приходили подивитися, чи у нас не повідпадали турбіни.
— Ги-ги, — преподобний дурнувато гигикнув. — А я думав, то мені снилося, що мене постійно будила одна й та сама стюардеса.

Він сам почувався так, наче його пропустили через м’ясорубку, після чого отриманий фарш перемішали з лайном

Якби вона хоч на мить уявила, що чекає на Тимура в Південній Америці, вона власноруч затягла б його до воєнкомату та стояла б під ґанком, доки на нього не начепили б каску та бронежилет, а потім махала би хусточкою, радіючи, що чоловік поїхав у зону АТО. Замість Ґуаякіля.