Щосекунди, щодня ми вступаємо до нового всесвіту. Ми стільки часу витрачаємо на те, щоб шкодувати за тим, як склалося наше життя, на те, щоб порівнювати себе з іншими людьми чи з собою за іншого свого вибору, а тим часом у більшості життів є певна міра хорошого й певна міра поганого.

Бути частиною природи - це, як виявилося, бути частиною жаги життя.

- "Непослух є істинною основою свободи. Слухняний змушений бути рабом". (Генрі Девід Торо)

- Якщо ви ставите мету стати кимось, ким ви не є, ви завжди зазнаватимете поразки. Хай ваша мета буде стати собою. Виглядати, діяти і думати так, як можете тільки ви. Майте на меті найсправжнішу версію себе. Прийміть своє "я". Схваліть його. Полюбіть. Старанно над ним працюйте. Якщо хтось із цього глузує - не зважайте. Здебільшого плітки - це маска для заздрості. Витримка і тільки витримка. Пливіть і не озирайтеся...

- Люди, які мають витримку, влаштовані так само, як і всі інші, - казала лекторка. - Різниця тільки в тому, що вони мають чітку мету й рішучість її досягти. Витримка необхідна для зосередженості у світі, повному того, що людину відволікає. Це здатність не кидати справу, коли тіло й дух на межі, здатність не підводити голови, пливти до кінця доріжки, не роззираючись, не переймаючись, що хтось може тебе обігнати...

Людина - як місто. Не можна дозволяти, аби окремі, менш привабливі райони псували тобі загальне враження. Може бути якийсь нелюбий тобі закапелок, якісь провулки й передмістя, але те, що в місті доброго, визначає його цінність.

- У кожному житті містяться мільйони рішень.  Є серед них великі і малі. Але щоразу, коли одне рішення бере гору, результат не такий, як тоді, коли б перемогло інше. Відбувається незворотна зміна, яка далі веде до нових і нових змін.

- Це на мене дуже тисло.
- Але тиск нас і формує. Робить нас із вугілля діамантами.

- Поміж життям і смертю стоїть бібліотека, - мовила вона. - І в тій бібліотеці полицям немає кінця. Кожна книжка дає шанс спробувати інше життя, яке людина могла б прожити. Подивитися, що вийшло б, якби вона обрала щось інше... Чи вчинила б ти по-іншому, якби мала змогу позбутися того, що тебе зараз гнітить?

Я ніколи не зможу стати всіма, ким хочу, і прожити всі ті життя, яких би хотіла. Я ніколи не зможу навчитися всього того, чого б хотілося. Та й навіщо мені цього хотіти? Я хочу жити і відчувати всі відтінки, тони й напівтони душевного та фізичного досвіду, можливого в моєму житті.
Сильвія Плат

Жизнь – это всегда поступок.

Одинокий разум в городской суете тоскует по общению, потому что ему кажется, будто человеческое общение - суть всего. Но посреди чистоты природы (Торо называл ее «бодрящей дикостью») уединение приняло иной характер. Оно само стало своеобразным общением. Общением с миром.

Для счастья ей не нужен виноградник или калифорнийский закат. Ей даже не нужен большой дом с идеальной семьей. Ей просто нужен потенциал, возможность.

Неужели такой была слава? Постоянный горько-сладкий коктейль из поклонения и нападок? Неудивительно, что столько знаменитостей сходило со своего пути, ведь дорога постоянно меняла направление. Тебя будто бьют и целуют одновременно.

Є певні закономірності життя...ритми. Легко, перебуваючи в межах лише одного життя, гадати, ніби періоди печалі, наші трагедії чи страх невдачі - наслідок саме такого способу існування. Що це побічний продукт певного способу життя, а не просто життя. Я хочу сказати, усе було б значно легше, якби ми зрозуміли, що жоден способів життя не дасть нам імунітету від печалі. І що печаль - невід'ємний елемент тканини щастя. Одного без другого ніколи не буде.

Бути людиною - це постійно перекладати світ мовою таких образів, щоб усе було до безглуздого просто.

Іноді для того, щоб промовити власну правду вголос, достатньо лише знайти такого, як ти.