Life Of Pi

Чем ниже падаешь, тем выше заносишься в мыслях.

Notes spread out in front of me next to a steaming cup of tea

My suffering left me sad and gloomy

Ещё одного кретина схватили за руку, когда он собирался украсть кобру. Спасили обоих: кобру - от рабской доли и ужасной музыки, а вора - от верного смертельного укуса.

В природе животными движут принуждение и необходимость, в дикой среде все подчинено незыблемой общественной иерархии; страх там неизбывен, а пищи совсем не густо; приходится денно и нощно охранять свою территорию и страдать от назойливых паразитов. Тогда что толку в такой свободе?

По какой бы причине звери ни стремились сбежать — разумной или безумной, хулителям зоопарков следовало бы знать: животные бегут не куда-то, а откуда-то

Всі ми мусимо пережити свою ніч у Гефсиманії. Але потому ми маємо рухатися далі. Орати сумнів за життєву філософію - це все одно що обрати своїм засобом пересування непорушність.

Зоопарки зараз не надто шанують. Їх спіткала така ж доля, як і релігію. Що те, що те стало жертвою ілюзорних уявлень про свободу.

все звери – консерваторы, а то и реакционеры.

Ніж має страшну динамічну силу: коли привести його в рух, потім уже важко спинити.

- Саме так. Адже ми віримо в те, що бачимо на власні очі.

• Колумб теж вірив своїм очам. А що ви робите в темряві?

Повторення важливе не лише у дресируванні тварин, а й у вихованні людей.

Жорстокість дітей - ні для кого не новина.

Річ у тім, що смерть так уперто тримається біля життя не через біологічну неминучість, а через заздрість. Життя таке прекрасне, що смерть закохалася в нього - ревнивою, жадібною любов'ю, яка гребе під себе все, що лише здатна вхопити.

Время стало для меня расстоянием, как и для всех смертных, - я плыл себе по течению жизни, не желая лишний раз и пальцем шевельнуть, а если и шевелил, то вовсе не ради того, чтобы измерить какую-то там широту.

У житті важливо завершувати все як належить. Тільки тоді можна перегорнути сторінку. Інакше, все, що лишається, - це так і не сказані слова, а ще тяжкий жаль на серці.

Все склалося не так, як мало бути – але що вже тут вдієш? Треба приймати від життя те, що воно дає, і намагатися зробити з цього щось путнє.

Бо злість – це і є внутрішнє зло, випущене з нашої душі. Голова битва за добро відбувається не на широкій публічній арені, а на крихітному просторі кожного окремого серця.

Люди, які стрічаються на нашому шляху, справді здатні нас змінювати – часом так докорінно, що від нас колишніх не лишається й сліду, навіть у наших іменах.