Ключі Марії

Минуле і сьогодення змішалося у новом романі А. Куркова та В.Винничука. Релігія, міфи, легенди і перекази, сучасні реалії Києва і історичні факти Львова. Три відрізки часу, троє, а якщо точно - то шестеро ключових героїв і ключі, що передаються якимось чином не поколіннями, а роками. Щоб відкрити один-єдиний, надто важливий і значущий замок.

Неймовірна книга! Настільки, що я чи не вперше, не знаю, як приступити до її описання.

Адже це так не просто блукати з тамплієрами в 1111-тому, потім тікати від нацистів у 1941-му, і в 2019-му шукати скарби, про які тільки й знаєш, що з з легенд, і людей, про яких майже нічого не відомо.

Львів, Крим, Київ, Греція, Польша. Автори не дають часів на роздуми. Та куди б нас не закинули, всюди пірнаєш в гущу подій, набуваєш якогось відчуття невагомості і разом з героями силишся відгадати одвічну загадку, знайти таки той священний Грааль, і захистити ту, хто в різні часи набував особливого лику, але яку ми всі знаємо як Богородицю.

І неважливо, чи ти середньовічний лицар, чи син професора, що переховується від фашистів, чи чорний археолог, не за професією, не за покликанням, а тому що требя на щось жити, якщо ти від народдення помічений особливою міткою - доля знайде тебе. І та жінка, якій віднинині служитимеш до скону.

Не перевод. Но краткие эмоции.

Это удивительная книга. Она воплотила в себе прошлое и настоящее, библейские мотивы, легенды и научные трактаты. Здесь и любовь, и дружба, и приключения. Предательство и верность, честь и бесчестие. Она полна ароматами кофе и терпкого вина, киевского дождя и греческого солнца. Язык просто невероятен. Оно и не удивительно. Два метра украинской литературы её написали. Винничук уже в любимых, а вот Курков почему-то ассоциируется с пингвином. Нет, я вообще-то знаю почему, но пока не детально.

Яскравий авторський тандем. Обидва автори пишуть високоякісно, уміють захопити читача, занурити його в події, зробити спів-учасником. Тим більше було цікаво, як вони "помиряться" в межах одного твору. На мою думку, їм вдалося на всі 100%!

Насамперед три часові площини, безперечно, дали простір для польоту фантазії. Відчуваю, що частину про Львів писав його знавець Юрій Винничук. А от сучасний Київ, здогадуюся, - справа письменницького пера Андрія Куркова. Найголовніше, що всі часові площини оригінальні, різні й об'ємні. І прекрасно між собою гармоніюють.

Сюжет розгортається досить стрімко, у якісь моменти є відчуття екшну. Ось ти разом зі львівським професором на "співбесіді" з червоними "визволителями", а в наступний момент вже в наші дні намагаєшся розібратися з чорною бухгалтерією. Важливо, що в усе, що відбувається з героями, свято віриш. Навіть у білі кристали з чудодійним ефектом. :)

Роман справді неординарний. Читали з чоловіком паралельно. В обох враження гарне. Єдине, що трохи подивувало - фінал. Здається, він надто стрімкий. Принаймні, ми, читачі, були б раді ще парі сотень сторінок такого якісного тексту.