Отзывы о книге Мартуся зі Львова

Я трохи підмочу репутацію книзі, але залишусь чесною.

Так, це дуже сумна історія життя маленької Мартусі зі Львова. Одна з найтрагічніших сторінок нашої і світової історії - знищення радянським урядом української інтелігенції, та й не тільки її, якщо чесно. Попрання всього українського - культури, писемності, традицій, тощо. Мартуся разом із матір‘ю та сестрою вивезена до Сибіру, батько розстріляний у рідному Львові за «понятия», тобто за те, що не забував, якої держави він син, що беріг рідну мову і гордився цим. І сан священника не використовував у корисних цілях. В нелюдських умовах живуть Берести, холодно, голодно, знущання з боку «корінних» жителів. Важко витонченій артистці оперети, якою була донедавна Ірина Берест, терпіти такі муки. Не витерпіла. Огризнулася: Не скоти ми. Не фашисти. Це ви прийшли на нашу землю. Відібрали волю, тепер забираєте життя». Заарештували. Залишилися сестрички одні в холодній хаті, без їжі, без елементарних умов не просто для життя - виживання. Вижили. Чіплялися розумом за те, що вони українки. Що їхній Батьківщині зараз теж важко. І хто ж їй допомоде, якщо не такі, як вони, які самі пройшли пекло, багатством яких є тільки їхня попрана національність.

Книга хороша, але вона ніби написана дитиною, що не володіє літературною мовою. Аона ніби написана на основі спогадів якоїсь близької людини, але сам авторне зміг передати відчуття болю і страждань. Самі лише факти - Мартуся було боляче, Мартуся заплакала, батька розстріляли, матір заарештували, Леся захворіла, одужала і т д. Беземоційно і скупо, ніби стаття в газеті. Не те що не сподобалося, не вистачило почуттів.

Чи знаємо ми, чи знають наші діти про те, наскільки важко було вижити в Радянському Союзі дітям репресованих? Чомусь про цю трагічну сторінку української історії майже ніхто не пише... Хоча невивчені уроки з історії рано чи пізно даються взнаки цілому народу... Перед нами – неймовірна історія виживання дитини, яка завинила червоним окупантам тільки тим, що народилася в сім’ї українського священника та відомої оперної співачки. Спочатку забрали, а згодом розстріляли батька, потім Марту зі старшою сестрою та мамою запроторили до Сибіру. Страх, голод, спрага, холод, злидні, фізичні та моральні знущання – через усе це прийшлося пройти цій нещасній родині... Місяці в тисняві й задусі товарняку, черпак баланди на одного, дірка в полу вагону замість клозету, воші та бруд... Далеко не всі доїжджали до пункту призначення... В Сибіру арештовують маму. Тепер дівчатка залишаються самі. Як їм зберегти своє життя? Як залишитися тими, ким вони є – добрими, людяними, чесними й порядними дітьми? Через що доведеться пройти Марті й Лесі? Чи виживуть вони та чи колись вдасться їм повернутися до омріяної Батьківщини, до рідного Львову? Книга ця – дуже болюча! Драматичні події в ній не залишають байдужими нікого – ані дорослого читача, ані підлітка. Проте саме завдяки емпатії ми вчимося бути Людьми! А завдяки таким Книгам, як ця, ми всі ще й вчимося бути Українцями, які пам’ятають минуле й можуть робити правильні висновки задля свого майбутнього. Дякуємо талановитому авторові Ігореві Гургулі та видавництву „Апріорі” за можливість учити живі уроки української історії!