
«Бродяги Дхарми» – це друга прочитана мною книга Джека Керуака після його славнозвісного роману «На дорозі». І якщо після знайомства з цим відомим бітником прийшло легке розчарування, то під час другої зустрічі наші відносини покращилися в рази (принаймні з моєї сторони).
Перше, що приходить в голову, коли згадуєш цю книгу – усвідомлення, що вона краща і сильніша, ніж «На дорозі». Хоча культовим і найвідомішим твором Джека Керуака є саме другий із них, мені такий поділ здається незаслуженим. Звичайно враження суб'єктивне – у Вас може бути все по-іншому.
«Бродяги Дхарми» – це той же вільний стиль викладу думок, ті ж несамовиті пригоди, проте вже змінюється підтекст, зміст, міжрядковий сенс – автор явно подорослішав і виріс на голову як письменник. Ця книга представляє нам старого доброго головного героя – самого Джека Керуака, цього разу під іменем Рея Сміта, метою поїздок якого по всій Америці перестають бути одні безцільні вечірки та п'яні будні з друзями, а з'являються моменти відсторонення-просвітлення, пошуку себе і сенсу життя у світі. Звісно пошук тут зображений на ранній стадії, коли головний герой тільки стає на ноги і починає відкривати очі на події, які відбуваються навколо нього, але ще ніяк не пробує міняти своє життя по-справжньому. Певний відлюдницький спосіб життя, до якого прагне і закономірно підходить Рей стає однозначно захопливим і для читача.
Взагалі проза кожного письменника по-іншому сприймається у різній атмосфері, тому зміна місця читання часто може відкрити навіть давно прочитану Вами книгу заново. Але часто слова людей знаходять собі ідеальне місце у просторі, так що й краще не придумаєш – для Конан Дойля підходить домашній затишок, для філософських трактатів, а ля Конфуція та друзів зі Сходу – природа, для сучасної постмодерної прози – вагон метро, а для Керуака – будь-який вид транспорту, де є змога почитати. Найкраще книги Джека Керуака смакують саме в дорозі, бо в його думках постійний рух, бажання докопатися до чогось ще невідомого і собі, це проза свободи і насолоди волею, проза першовідкривачів.
«Бродяги Дхарми» віддалено нагадали мені романи Генрі Міллера – і йдеться тут не про еротизм, яким наскрізь просякнуті його твори, а схожість в манері будувати чарівні словесні конструкції та наповнювати серця своїх читачів легкістю, волею та енергією. Недаремно на обкладинці книги Джека Керуака красуються кілька слів про цей роман від геніального Генрі Міллера.













