Стоик

Трудно прощаться с историей, которая была с тобой год или даже больше. Такой серией для меня стала Трилогия Желаний Теодора Драйзера. "Стоик" последняя из 3х книг и соответственно, самая грустная.

Разделив историю жизни Каупервуда на 3 книги, Драйзер как бы показал нам 3 стадии личности главного героя. Сначала просто Финансист, потом уже Титан, а в конце всего Стоик.
В этой части больше сюжетов принадлежит личной жизни Каупервуда, т к. здесь человек уже в возрасте и ему хочется домашнего уюта, тепла и заботы любимого человека, которого он нашёл под конец своей жизни. Но и про деловую сторону его жизни автор нам ещё рассказывает несколько занятных историй. Фрэнк Каупервуд решил выйти на международный уровень и отправился покорять финансовые поля Британской системы, которая, забегая вперёд, поддалась ему чуть легче, чем американская.

Не буду вдаваться в подробности сюжета, но уточню одно, он не на столько острый и интригующий как в первых двух. Но с точки зрения, эмоций и душевных переживаний эта часть выигрывает. Здесь Фрэнк Каупервуд совсем другой, он смотрит на свою прожитую жизнь и понимает, что можно было так не усердствовать, что оно того не стоило. Он понимает, что кроме финансового успеха человеку ещё нужна душевность, спокойствие и верный спутник жизни. Признаки смерти безусловно его пугают, тем более она так быстро к нему пришла, что по сути, он не успел сообразить как с ней быть. И в итоге, печальный конец его империи, его эпохи, его жизни.

Хорошо, что этим закончилась Трилогия, потому что дальше, без главного героя, Великого и Ужасно Фрэнка Алджернона Каупервуда, это уже совсем другая история.

Последняя книга трилогии желания повествует нам о похождениях и деятельности финансиста Каупервуда. Женщины и искусство его всегда мотивировали. До конца своих дней он брал от жизни всё, что хотел. У него не было предрассудков. По наставлению одной из  своих молодых любовниц он  вовлекается в строительство метрополитена в Лондоне. Часто по ходу сюжета он задаётся вопросом, а нужна ли ему эта авантюра с метрополитеном. Ведь он уже на склоне лет и всегда хотел путешествовать, как добьётся финансовой независимости. Но как некоторые из нас не могут взяться за какое-то дело и постоянно его откладывают,- Фрэнк не может бросить свои дела и постоянно откладывал "пенсию". Что в конечном итоге (в том числе ) привело его к заболеванию почек. Заболевание привело к скоропостижной смерти. После смерти картины были распроданы, а накопленное  состояние почти полностью растрачено. Что намекает нам на тщетность бытия. По итогу приходит осознание того, что мы не можем владеть кем то или чем то бесконечно. Нам лишь кажется, что вещь принадлежит нам, но на самом деле она в долгосрочной аренде за нами.
И если вы сомневаетесь купить ли вещь или нет,- задайте вопрос себе, а сильно ли она, эта вещь, вас мотивирует. По итогу вас должны окружать вещи, которые сильно вас "зажигают" и тогда всем вашим начинаниям и достижениям будет сопутствовать  успех. Мы находимся в "колесе", - тратим деньги на женщин и на вещи, которые нас мотивируют, чтобы заработать денег, которые  мы в дальнейшем потратим  на вещи и на женщин. Так всё и движется в мире.
В книге также затрагивается индуизм. В котором завернута идея, что всё есть я, и я есть всё. Окружающий мир - зеркало нашей души. Нельзя не отметить, что   Фрэнк много кому помог и в конце жизни хотел построить больницу для обездоленных. Да и в принципе свою деятельность как строительство дорог он рассматривал, как помощь людям, он предчувствовал, что они нуждаются в этом.
По ходу жизни из за своего увлечения женщинами "разбил" много сердец, но опять же винить его одного в этом нельзя.
Он прожил 68 лет и волею судьбы ушел из жизни,  с планами, полными надежды, ещё так много надо было сделать. Но он прожил полную жизнь и никогда ни в чем себе не отказывал. Он завидовал норвежцам, которые жили спокойную жизнь.
И Каупервуд вдруг почувствовал, что эти люди получают от жизни больше, чем он,- столько  здесь чистой, безыискусственной красоты и нехитрого уюта, столько простоты и прелести в нравах и обычаях; а у него этого нет, ни у него, ни у тысячи ему подобных, тех, кто посвятил себя погоне за деньгами,  ненасытному стяжательству.
Жизнь - это игра, и хотим мы этого или нет, а приходится в ней участвовать.
Подлинная история человечества - это в сущности, войны, корыстолюбие, тщеславия, жестокость, алчность, похоть, убийства и только слабые придумывают себе какого-то Бога спасителя, которому они взывают о помощи, а сильные пользуются этой веры в Бога, чтобы поработить слабых и с помощью, как раз вот таких храмов и святынь, как эта.
Надо принимать вещи такими, какие они есть, и пользоваться ими с наибольшей для себя выгодой.
В конце концов жизнь была к нему гораздо щедрее, чем к многим другим, не следует быть неблагодарным! И он благодарен.
Должно быть, пытаясь охватить мыслью необъятный мир, человек забывает о своём ограниченном "я",-  люди нервные при этом забывают о собственных бедах; а это для них означает выздоровление.

У «Стоїку» (1947 рік, видано посмертно), що вийшов із таким великим тимчасовим відривом від перших двох книг «Трилогії бажання», автор уже дає вам епізоди для роздумів над своїм життям і головного героя. Залишаючись вірним своїй аморальній поведінці, Френк зраджує жінкам, що люблять його. Він хоче увічнити своє ім'я, залишаючи у спадок державі свій дім-палац та картинну галерею. Але після смерті 62-річного героя вся його спадщина розпродається буквально за копійки, а пам'ять про нього поступово згасає. Повний крах усьому – життя, надії, мрії… Остання книга трилогії так і залишилася незакінченою, недописаною автором. «Стоїк» у такому вигляді дозволяє подумати над сенсом життя взагалі і сенсом життя однієї людини, яка піддалася непереборній, згубній спразі влади та грошей.
У заключній книзі — у «Стоїку» — йдеться про події 90-х років 19 ст.—1900-х років. Американський імперіалізм вийшов на велику дорогу міжнародних авантюр. «Стоїк» малює Ковпервуда, підбиває підсумки його життя — багатство, слава, задоволення будь-яких бажань не приносять Ковпервуду щастя, він втрачає інтерес до життя. Перемоги у жорстоких сутичках із конкурентами, перемоги над жінками, колекції картин, гроші не збагатили, а висушили душу Ковпервуда. Над цією підсумковою книгою, повною великих філософських роздумів, Драйзер працював дуже багато і довго. Роман видано з післямовою вдови письменника.
У ньому підводиться підсумок життя Ковпервуда, він старіє і перед ним все те ж питання: чого він досяг, і цей підсумок для нього невтішний, особливо це відчувається в останніх 25-ти розділах роману.
Ковпервуд в зеніті слави, його володіння розповсюджуються не тільки на США, а й на Англію. Але він старіє, підводить здоров'я, навіть любов до Береніс не рятує його від сумних дум.
Ковпервуд втрачає смак до отримання концесій на будівництво підземних доріг, до війн зі своїми суперниками фінансистами, до постійного накопичення грошей. Хоча йому вдалося і підкорити Англію в плані угоди щодо підземних доріг, але потім він втрачає інтерес до свого діла, стає такти собі стоїком: це відчувається під час поїздки до Норвегії, під час відвідин у Франції могили Шопена, Бальзака.
Це відкриття того, що своє життя Френк прожив без цілі, сенсу товкає його на філантропію - Френк просить Ейлін побудувати лікарню для хворих на його гроші.
Життя сильного, енергійного Френка пішло впусту, він має хворобу, якою страждає Америка - капіталізм, постійне служіння капіталу.
Цей реалістичний символ дуже відрізняється від "Фінансиста" (де Френк - здооровий хижак-лев) чи "Титану" (де Френк - великий страшний лев), а в "Стоїку" - він уражений соціальною хворобою людина. Трагізм буржуазного світу, який бачимо у "Титані", в "Стоїку" сприймається не як універсальний закон людського буття, а як соціальна хвороба Френка, Америки. В "Стоїку" вирішується філософська проблема — перехідний характер влади, сили, могутності, які дають гроші, капітал, перехідний характер капіталізму. Про це він писав у попередніх двох романах трилогії. У "Стоїку" позначені причини поразки Ковпервуда. Саме сила, енергія Ковпервуда дозволяє в "Стоїку" яскраво розкрити симптоми соціальної хвороби (ім'я якої капіталізм), яка погубила Френка.
Не буду затягувати і скажу, що Френк помре. І саме його смерть поставила перед Береніс питання про сенс життя. Вона їде в Індію і захоплюється філософією йогів, але найбільше на неї вплинула бідність, в якій живуть індійці. Вона повертається в Америку з бажанням змінити становище на краще і допомогти біднякам. По суті вона й виконує таке бажане в заповіті бажання Френка. В результаті "Стоїк" набуває нового гуманістичного звучання.
Дія в "Стоїку" відбувається в Англії, США, Франції, Норвегії, Індії. По-новому Драйзер показує народ, змінюється його художня манера. Драйзер не так педантичний до деталей, зменшується кількість публіцистичних відступів.
Образ Ковпервуда в "Стоїку" зберігає свою суперечливість. Це сильна, енергійна людина, яка думає про збагачення капіталу, але втрачає людяність. Засудження Ковпервуда виражається гостріше в "Стоїку", без тих недомовок, які були в перших двох томах.
Показовою є смерть Френка, коли всіх цікавить не він, а що буде з його капіталом, кому він достанеться, від нього майже нічого не залишається. Всі картини, які він заповів місту, продані на аукціоні.
Мова в "Стоїку" більш економна і лаконічна. Пейзаж, наприклад, намальований очима Береніс, він стає соціально гостріший. Роман більше насичений філософською значущістю.