Оповіді про кохання, божевілля та смерть

Орасіо Кіроґа (Уругвай,1878–1937) — казкар і химерник, чиї новели про темні боки людської психіки, фатальні природні сили, пройняті похмурою фантастикою. З-під його пера вийшли численні збірки оповідань: «Казки сельви», «Пустеля», «Анаконда», «Чужий злочин». Проте найзнаменитішою книжкою новел «уругвайського Едґара По» є «Оповіді про кохання, божевілля і смерть» (1917). Розчарування, журба і смерть, кохання, відвага і гідність є темами цієї збірки, яку уклав сам автор, витворивши своєрідний твор...

Жанры

Рейтинг LiveLib

3,8

15 оценок

5
20%
4
60%
3
13%
2
0%
1
7%

Ваша оценка

Прочитали 16Хотят прочитать 21

Рецензии

Tayafenix16 февраля 2010 г.
Очень понравилась эта книга, не смотря на то, что большинство рассказов имеют грустную концовку. Но все они необычные, все - разные, не похожие один на другой. Одни - более фантастические, другие описывают реалии латиноамериканской сельвы, третьи - жизнь фермеров в Латинской Америке, но в каждом можно узнать почерк, особенность именно этого автора. Конечно, мне понравились не все рассказы, но в целом осталось очень положительное, хорошее впечатление от книги.
5
234
libbearlog28 января 2024 г.
Невермор а Ля-Плата
Орасіо Кіроґу називають "уруґвайським Едгаром По" і це якось однобоко. З тим самим успіхом його можна було б порівняти і з Мопасаном, і з Кіплінґом, і з Лондоном, і з Лоусоном. Та чи так конче необхідно навішувати ярлик "уруґвайського когось" - цілком природно брати на озброєння добуток улюбленого автора чи авторів. Аби було що сказати особисто - а в Кіроґи було і, до речі, як раз пов'язане з природним. Це боротьба цивілізації з дикістю, де перемогу зазвичай святкує саме дикість. Зворотне можливе лише, якщо зійти до рівня дикунства і скористатися дикунськими методами. Те саме стосується законів виживання не лише в природі, а й у суспільстві, і навіть в боротьбі з власним підсвідомим. Можна лише притлумити пристрасть, але вона однаково не зникає і може повернутися, геть спотворена.
Ця ідея червоною ниткою проходить крізь усю збірку, хай навіть тема буде пов'язана зі спогадами дитинства чи романтичними пригодами юності, міським антуражем чи життям у сельві. Останнє, між іншим часто сприймається очима тварин (тут домашніх, на відміну від "Казок сельви", збірки, що передувала цій). Особливо розписувати не буду: анотація у книжки дуже вдала, а кожна новела заслуговує окремої рецензії. Дозволю собі лише погратись з колажуванням.

Трошки напружував переклад. Пані Галина безумовно обізнана з іспанською і володіє багатим словниковим запасом в українській - але нерідко чи то не зовсім розуміє, що саме хотів сказати автор, чи то не може досить адекватно його думку донести. І це навряд чи провина автора - різні переклади під редакцією Маргарити Жердинівської, що були видані "Дніпром" у 1996 році мені більше сподобались. То була книжка вибраного з чотирьох збірок: згаданих "Казок сельви", "Анаконди", власне "Оповідань про кохання, безумство й смерть" та "По той бік", - беру в надальші плани.
Але як окрема збірка ця безумовно заслуговує уваги. У ній 15 новел, не вистачає лише 3 порівняно з оригінальним виданням. Мабуть, щось виявилось зовсім вже неприйнятне для редакції (хоча після "Зарізаної курки" лишається дивуватьсь: що саме?) Та й автор звісно вартий знайомства - особливо для любителів латиноамериканської літератури і такого жанру як новела!
Читать далее
3
29