Цитаты из книги Das Lied der Krähen

Живі вимагають від нас більшого, ніж мертві.

Джаспер ніколи не міг точно сказати, як багато з того, що траплялося з Казом, ставалося завдяки його розуму й тактиці, а скільки було тупим везінням.

Своїм ножам Інеж довіряла, а вони дарували дівчині відчуття, наче вона народилася з власними кігтями.

"Я не впевнена, що ще маю серце, щоб віддати його комусь, тату".

— На кожун трюк, який ти сьогодні бачив, я відповім тисячею інших.

— Захисти Вілана від проблем, — звернувся Бреккер до Джаспера, розпустивши збори. — Чому я? — Бо тобі не пощастило й ти потрапив мені на очі, а мені не потрібні жодні випадкові примирення сина й батька, поки ми не відпливемо звідси.

— Лише Ніна й Матаяс розмовляють фієрданською. — Я теж, — запротестував Вілан. — Шкільною фієрданською, чи не так? Готовий закластися, ти так само говориш фієрданською, як я лосячою. — Що ж, пощастило, бо лосяча — твоя рідна мова, — буркнув Вілан.

— Як найлегше вкрасти гаманець? — Притиснути ножа до горла, — запропонувала Інеж. — Прикласти револьвера до спини, — відповів Джаспер. — Підлити отруту в горлятко, — порадила Ніна. — Ви всі просто жахливі люди, — сказав Матаяс. Каз закотив очі. — Найлегший спосіб украсти гаманець — сказати недотепі, що ти збираєшся вкрасти його годинник.

— Битимемо туди, куди простак недопетра дивився. — До якого Петра? — поцікавився Вілан. Джаспер вибухнув реготом: — Ой святі, ти просто диво якесь.

— Чому ти покинув батьків будинок? — запитав Джаспер. — Настав час, — напружено відізвався Вілан. — Ти хто? Ідеаліст? Романтик? Революціонер? — Ідіот? —підказала Ніна.

— Може, я маю щось сказати, — жалібно затягнув Вілан. — Я ж сиджу тут, серед вас. Каз вигнув брову. — Тебе колись обкрадали, Вілане? — Я... навіть не знаю. — Тобі товкли пику в підворіттях? — Ні. — Може, тебе підвішували за бильця моста так, щоб голова була під водою? Вілан змигнув: — Ні, але... — То, мабуть, тебе били, аж поки ти не зможеш ходити? — Ні. — Тоді чому ти думаєш, що маєш право голосу?

Матаяс подивився вгору, на блідого демона з руками в чорних рукавичках. Інші називали його Казом. Чи виведе він Матаяса з цього нічного жахіття, а чи потягне за собою в нове пекло?

— Просто довірся мені, Ніно. — Я б не довірила тобі зав'язати свої черевики, бо ти вкрадеш шнурки, Казе.

— Тобі відомо, що я можу поворушити пальцем — і ти намочиш штанці? — Полегше, Серцетлумачнице. Це мої улюблені штани.

Натовп продовжував свистіти, поки охоронці прибирали з арени рештки арештанта. Тонесенькі цівки диму все ще звивалися над його знищенною плоттю. — Чому вони обурюються? - поцікавилася Ніна. — Хіба вони тут не заради цього? — Вони прагнуть бійки, - пояснив Каз. — Хотіли, щоб він протримався довше. — Це жахливо. Бреккер здригнув плечима. — Єдине, що справді жахливо, що ця ідея спершу не спала на думку мені.

Каз холодно дивився на неї, аж поки Ніна не відвела очей. Він не збирався фліртувати з Ніною Зенік і випадково дізнався, що вона теж не мала до нього особистого інтересу. Дівчина просто фліртувала з усіма поспіль. Якось він навіть бачив, як вона пускала бісиків парі черевиків, котрі побачила у вітрині.

"Saints, Kaz, you actually look happy." "Don't be ridiculous," he snapped. But there was no mistaking it. Kaz Brekker was grinning like an idiot.

Please, my darling Inej, treasure of my heart, won't you do me the honor of acquiring me a new hat?

We are all someone's monster.