Комунікація від нуля. Есеї для Мані

У вірменській мові чудове прислів'я: «Зроби добpo і кинь його у воду», -тобто зроби і забудь, відпусти. Не чекай на подяку. Роби, бо можеш, бо хтось потребує. Тоді подяка розійдеться колами, стане справжнім благодарінням, а не актом у відповідь й очікуваним чеком за отримані послуги.

Ох, ми так заповзято й довго виполювали зі себе дитячість (обізвавши інфантильністю), щедрість (обізвавши марнотратством), наївність (обізвавши глупістю), відкритiсть (обізвавши безпечністю), що й забули як це - бути дорослими дітьми.

Чи залишиться в нас потреба писати листи? Оті глибокі, довгі, відверті, оті - ні про що й водночас про найважливіше, як нагадування, як дихання, як емоція? Листи-сповіді, листи-каяття, листи-вибачення, любовні листи, подячні чи прохальні. Листи, у які би ми вірили. Листи, яким би ми довіряли й довірялись. Які би ми запаковували у шкіру конвертів і луску марок. У які би ми вкладали щось більше, ніж слова?