Сторітелінг для очей, вух і серця

Я нічого особливого від цієї книжки не очікувала і, мабуть, через це, в загалі вона мені сподобалась. Їїї було цікаво та легко читати, я дізналась про досвід інших людей, про історію сторітелингу та трохи про життя самого Марка. Остання частина книги ще й дає кілька порад щодо того, як можна обмірковувати історії, як їх складати, та як прибирати зайве.

Так, ця книга не є чарівною таблеткою. Так, ви не знайдете тут алгоритму як стати супер крутим сторітелером. Будемо щирими, книг з чіткими алгоритмами як що треба робити, щоб 100% мати крутий результат та гроші не існує. Взагалі у кожного сторітелера чи письменника свій шлях, все що може зробити письменник це поділитись власним досвідом, підходом, прийомами. Можливо, для вас це спрацює, можливо ні, в будь-якому разі після осмислення цього всього все одно треба буде багато працювати, робити помилки та розбиратись з внутрушніми проблемами та упередженями.

Мені було цікаво прочитати цю книгу, дізнатись про бекграунд сторітелингу, а також відкрити для себе кілька нових деталей про процес складання історії. Якщо ви, як і я, не шукаєте чарівної пігулки, то книга для вас.

Хтось мріє писати гарно, влучно, змістовно, хтось уже пише і  з кожним разом в нього це виходить все краще і краще. А хтось і взагалі вважає дане зайняття не вартісним захопленням, не серйозним та надто романтичним, чимось, що  притаманне лише легковажним.

  «Що? Ти хочеш стати письменником? Хіба це серйозно? Подумай краще…»
Мабуть чимало дітей чули щось подібне від своїх батьків. І хто знає скільки талановитих авторів цей світ так і не почув…

Книга Марка Лівіна,  відкриває завісу майстерності того, як створювати гарні тексти за допомогою  історій що ми пережили, що ми почули, тих що нас хвилюють і т.д.  Скажу відверто, хто прочитав цю книгу, мабуть ніколи вже не скаже що писати, це щось легковажне і не серйозне. Вона не велика, проте все коротко і лаконічно. Щоправда, місцями я вчитувався щоб краще зрозуміти, адже текст інколи був складним для миттєвого сприйняття.  Деякі історії друзів автора, здавались чомусь,  то щирими  то поверхневими, не завжди було зрозуміло, як саме це стосується теми перед цим.  Ха, серйозну їжу варто краще пережовувати, приблизно такий висновок я зробив для себе з деяких текстів.

В цілому ок,  книга займе своє місце у моїй бібліотеці, так як дана тематика мене цікавила і продовжує цікавити. Але мені чогось не вистачило, незнаю, мабуть такий був настрій... Не на усі питання я отримав відповіді і чесно кажучи хотілося б більше  практичних порад  для натхнення, зрозумілішими словами. Хоча, якщо вже почати слідувати тим порадам, що описані, то є над чим попрацювати.