Різдвяна містерія

Миколай: Що більше ми віддаємо, то багатшими стаємо самі. І що більше ми залишаємо для себе, то біднішими робимося. Це таємниця щастя тих, хто дарує. Водночас це й таємниця бідності.... Віддаючи ближнім, ти сам стаєш від цього щасливішим. Адже найбільша радість на землі – це радість дарувати щось іншим.

Легко втратити самовладання, коли близькі перестають у тебе вірити.

Дехто з них настільки прагнув дізнатися, що ж таке справжня віра, що, захопившись, забув, що в ній найважливіше. Те, що Ісус прийшов на землю, аби навчити людей любити одне одного. Для людини немає ніякого важливішого уроку; водночас він і найважчий.

Коли чогось стає забагато, ми просто перестаємо його бачити.

Важливо вміти радіти і тому найменшому, що ми маємо. Адже це нескінченно більше, ніж нічого.

Існує два незаперечні шляхи осягнення мудрості. Перший спосіб – подорожувати світом і бачити якомога більше з того, що створив Бог. Інший – осісти в якомусь одному місці й вивчати все, що відбувається довкола, настільки ретельно, наскільки це можливо. Проблема в тому, що неможливо робити і те, й те водночас.

Історія - наче висока гора млинців, де кожний млинець - це нова карта світу.

... не знайти більш мирної тварини за верблюда в пустелі, а мир і є сенсом Різдва.