Не вагітна

Историю читала для книжного клуба. Настрой был скептический. Я сама не знала чего ждала - то ли историю с просветлением, где нам будут учить ловить дзен чтоб забеременеть. То ли слезовыжималку. По итогу - это очень личная, очень живая, очень правдивая история самой обычной, живой украинки, которых сотни тысяч. Автор перенесла свой опыт на бумагу, по сути это от и до ее история, ее биография, хотя главная героиня немного выдуманная, зовут ее не так как автора. Эта история действительно делится опытом сегодняшнего дня, то, с чем может столкнутся любая женщина. Ярко показано отношение к молодой женщине, все эти фразы: "Еще не завела ребенка? А почему - не хочешь? Да когда уже заведете маленького..." И т.д. и т.п. Одно дело если вы не хотите и такие расспросы вас просто раздражают. А что делать если вы пытаетесь из года в год, плачете над каждой менструацией, ходите к разным врачам, знахаркам, экстрасенсам, священникам. Делаете буквально все возможно и не возможное? В книге всего 200 страниц но читать их было моментами очень трудно и больно. Я сопереживала Хрусталине на 100%. Мне самой почти 30 и я тоже начинаю подумывать о беременности. И так страшно столкнутся с ее болью и проблемами. Книгу крайне рекомендую, особенно тем у кого не получается завести ребенка. В книге много советом как помочь справляться с психологическим давлением окружающих, как не сойти с ума от переживаний.

️"Питання про дітей завжди недоречне".️
⠀
Абсолютно згодна. Завжди.
Яка б ситуація не була - і навіть якщо ваші наміри самі добрі і щирі - ніколи не лізьте до пари з питаннями на кшталт "Коли нарешті дитинку плануєте? Коли за другим? Треба братика вже для донечки!" і тп
⠀
На жаль, зараз настільки багато пар, які хочуть, але з якихось причин не можуть стати батьками природнім шляхом, що аж волосся дибки стає і холодок по спині пробігає...
⠀
І про це ніхто не говорить, бо не прийнято.. бо суспільство не готове.. бо тим людям дуже болить...
⠀
Карина щиро, відверто і так якось дуже щемливо розповідає про свій досвід планування вагітності, пускає до себе в душу, у спогади (на сторінках про бабусю і рідне село я весь час плакала, настільки то все мені було близько), ділиться сокровенним і дає дійсно дієву пораду:
якщо відчуваєте, що самостійно не вдається впоратися з емоціями і почуттями, коли вже "пляшка вина+поревіти на плечі у подруги" не допомагає - можна і навіть треба звернутися за професійною допомогою. Це не соромно.
⠀
І саме головне - вихід є завжди. Якщо не у двері, так у вікно.
⠀
Побільше б такої літератури нам усім!