Не вагітна

Историю читала для книжного клуба. Настрой был скептический. Я сама не знала чего ждала - то ли историю с просветлением, где нам будут учить ловить дзен чтоб забеременеть. То ли слезовыжималку. По итогу - это очень личная, очень живая, очень правдивая история самой обычной, живой украинки, которых сотни тысяч. Автор перенесла свой опыт на бумагу, по сути это от и до ее история, ее биография, хотя главная героиня немного выдуманная, зовут ее не так как автора. Эта история действительно делится опытом сегодняшнего дня, то, с чем может столкнутся любая женщина. Ярко показано отношение к молодой женщине, все эти фразы: "Еще не завела ребенка? А почему - не хочешь? Да когда уже заведете маленького..." И т.д. и т.п. Одно дело если вы не хотите и такие расспросы вас просто раздражают. А что делать если вы пытаетесь из года в год, плачете над каждой менструацией, ходите к разным врачам, знахаркам, экстрасенсам, священникам. Делаете буквально все возможно и не возможное? В книге всего 200 страниц но читать их было моментами очень трудно и больно. Я сопереживала Хрусталине на 100%. Мне самой почти 30 и я тоже начинаю подумывать о беременности. И так страшно столкнутся с ее болью и проблемами. Книгу крайне рекомендую, особенно тем у кого не получается завести ребенка. В книге много советом как помочь справляться с психологическим давлением окружающих, как не сойти с ума от переживаний.

Ця невеличка книга - автобіографічний роман, історія з життя звичайної жінки, яка дуже хоче, але не може завагітніти. Декілька років свого життя вона присвячує тому, щоб нарешті стати мамою, але, незважаючи на лікування та різні народні методи, усі спроби залишаються марними.

На мою думку, ця книга є надзвичайно актуальною. Вона дозволяє знайти підтримку іншим жінкам, які перебувають у схожій ситуації, і відчути, що вони не самотні. Особисто мене цей роман наштовхнув на роздуми про те, що у всіх нас є свої проблеми та свої причини ставати або не ставати батьками, і що це дуже індивідуальне питання. Я по-іншому подивилася на таке звичне для деяких людей запитання: «А коли діти?». Тішуся, що авторка й героїня книги все ж таки знайшли спосіб стати щасливими.

У книги є продовження - друга частина «МАМ». Теж раджу до читання.

️"Питання про дітей завжди недоречне".️
⠀
Абсолютно згодна. Завжди.
Яка б ситуація не була - і навіть якщо ваші наміри самі добрі і щирі - ніколи не лізьте до пари з питаннями на кшталт "Коли нарешті дитинку плануєте? Коли за другим? Треба братика вже для донечки!" і тп
⠀
На жаль, зараз настільки багато пар, які хочуть, але з якихось причин не можуть стати батьками природнім шляхом, що аж волосся дибки стає і холодок по спині пробігає...
⠀
І про це ніхто не говорить, бо не прийнято.. бо суспільство не готове.. бо тим людям дуже болить...
⠀
Карина щиро, відверто і так якось дуже щемливо розповідає про свій досвід планування вагітності, пускає до себе в душу, у спогади (на сторінках про бабусю і рідне село я весь час плакала, настільки то все мені було близько), ділиться сокровенним і дає дійсно дієву пораду:
якщо відчуваєте, що самостійно не вдається впоратися з емоціями і почуттями, коли вже "пляшка вина+поревіти на плечі у подруги" не допомагає - можна і навіть треба звернутися за професійною допомогою. Це не соромно.
⠀
І саме головне - вихід є завжди. Якщо не у двері, так у вікно.
⠀
Побільше б такої літератури нам усім!