Цитаты из книги Ο Χάρι Πότερ και το κύπελλο της φωτιάς

- Мистер Крауч! - едва дыша, вымолвил Перси, изогнувшись в полупоклоне, отчего стал похож на горбуна. - Не желаете ли чашечку чая? - М-м-м... - Мистер Крауч с легким удивлением взглянул на Перси. - Да, благодарю, Уизерби. Фред и Джордж фыркнули в чашки; Перси, красный как рак, занялся чайником.

Рассказ приносил облегчение, словно что-то ядовитое уходило из тела; каждое слово давалось с неимоверным усилием, и все же он чувствовал, что, когда выговорится, ему станет лучше.

Человека определяют не заложенные в нём качества, а только его выбор. Альбус Дамблдор

- В сотый раз узрела мою смерть! Да если бы я умирал каждый раз после ее предсказания, я был бы уже медицинским чудом.

Пам'ятайте Седрика. Пам'ятайте: якщо настане час, коли вам доведеться зробити вибір між чимось правильним і чимось простим, згадайте, що сталося з добрим, хорошим і сміливим хлопцем лише тому, що він опинився на шляху Лорда Волдеморта. Пам'ятайте Седрика Діґорі.

Різниця в характерах та мовах не має значення, якщо ми маємо спільну мету й відкриті серця.

— Зле отак сидіти і хвилюватися, — сказав він. — Те, що має си стати — станеться, і тоді ми його стрінемо.

— У скількох із них вистачить сміливості, щоб повернутися, коли вони це відчують? — прошепотів він, дивлячись на зорі. — І скільком вистачить дурості, щоб залишитися осторонь?

Намагаючись не дивитися на Снейпа, Гаррі продовжив чавити своїх скарабеїв, уявляючи, що кожен жук має Снейпове обличчя.

[…]промовила Герміона, почервонівши так, що Гаррі аж мовби стало тепліше від жару, що пашів на її обличчі.

— Ви не маєте повноважень мені наказувати! — зашипів Снейп, знімаючи руку з передпліччя, ніби злий сам на себе. — Я маю таке саме право після смерку тинятися цією школою, як і ви! — Тоді тиняйтеся звідси, — пожартував Муді,

Ми всі захищаємо наші приватні володіння, адже так?

— Рон, позичиш Левконію? — спитав Джордж. — Ні, бо її зараз нема — полетіла з листом, — сказав Рон. — А що? — Джордж хотів запросити її на бал, — саркастично кинув Фред.

Тиждень тому Гаррі сказав би, що пошуки партнерки для танців можна порівняти хіба з двобоєм з угорською рогохвісткою. Але тепер, після двобою, коли йому світила перспектива запрошувати дівчину на бал, йому здавалося, що легше позмагатися з рогохвісткою ще раз.

Дивно, але коли ви чогось боїтеся і віддали б усе на світі, щоб сповільнити час, він, навпаки, починає прискорюватися.

— Бачу, ти знов почала їсти, — зауважив Рон, дивлячись, як Герміона щедро намащує варенням грінку з маслом. — Я вирішила, що є кращі методи боротьби за права ельфів, — набундючилася Герміона. — Аякже. А ще ти голодна, — хихикнув Рон.

— Я хочу вам сказати всього два слова, — пролунав у залі його низький голос. — Напихайте кендюхи! — Мудрі слова! — погодилися Рон і Гаррі, а тарелі в них на очах наповнилися їжею.

— Твій тато про Дикозора Муді дуже високої думки, — суворо урвала його місіс Візлі. — Звичайно, адже наш тато збирає штепселі, — тихенько озвався Фред, коли місіс Візлі вийшла з кухні. — Два чоботи — пара...

— І не скажеш, що вони дурні, — продовжувала вона роздратовано, ставлячи баняк на плиту й розпалюючи сухим кінцем чарівної палички вогонь, — але вони ніяк не виявляють своїх позитивних рис.