Цитаты из книги Робинзон Крузо. Pre-Intermediate

Ласкаве провидіння навмисне приховує тисячі небезпек, які чигають на людство звідусіль, бо якби людина їх усвідомила, то дух її неминуче занепав би, а так вона живе спокійно і врівноважено, бо страшні загрози сховані з-перед її очей.

Воістину, очікування лиха страшніше за саме лихо, особливо якщо ні на мить не можеш відігнати від себе нав'язливих видінь!

Як часто в житті зло, від якого ми щосили намагаємося відгородитися, якого так жахаємося, коли нам доведеться з ним зіткнутися, стає запорукою нашого спасіння з пастки, в яку потрапили, дверима, крізь які ми виходимо на волю!

Як часто доля чудесно оберігає нас від небезпеки, як часто, коли людина не може зважитися на цей або той крок, вона відчуває мовби таємний поштовх, мовби вищу підказку: чини так, а не інак! Може, розум підказував нам учинити зовсім по-іншому, та інтуїція наказала: ні, зроби так! А згодом ми переконуємося, що якби вчинили, як нам нібито підкзував розум, то опинилися б у страшній халепі.

Порятунок духовний - це більше благословення, ніж порятунок тілесний.

Measure twice and cut once

Ніколи не пізно порозумнішати.

Из всего этого я заключил, что обман практикуется духовенством даже среди самых невежественных язычников и что искусство облекать религию тайной, чтобы обеспечить почтение народа к духовенству, встречается не только у римских католиков, но, вероятно, во всем свете, даже среди самых зверских и варварских дикарей.

Такова уж человеческая натура: мы никогда не видим своего положения в истинном свете, пока не изведаем на опыте положение еще худшего, и никогда не ценим тех благ, какими обладаем, покуда не лишимся их.

"Сегодня мы любим то, что завтра будем ненавидеть; сегодня ищем то, что завтра будем избегать; Завтра нас будет приводить в трепет одна мысль о том, чего мы жаждем сегодня?"

"Так во всяком зле можно найти добро, стоит только подумать, что могло случиться и хуже"

"внезапная радость, как и скорбь, ума лишает"

В минуты сомнения, когда человек колеблется, когда он стоит на распутье, не зная, по какой дороге ему идти, и даже тогда, когда он выбрал дорогу и уже готов вступить на нее, какой-то тайный голос удерживает его.Потом всегда оказывается, что, если б он пошел по той дороге, которую выбрал сначала и которую должен был выбрать, она привела бы его к гибели...

Коли ми оглядаємось на своє життя, передусім нас зворушують гріхи проти наших поблажливих батьків. Рани від цих гріхів дуже глибокі і тягар, який вонв залишають, гнітить пам'ять дужче за усі гріхи, які ми можемо вчинити.

Навчити каятись інших може лише той, хто щиро кається сам

Розумним не личить піддаватися розпачеві а завжди треба шукати допомоги в розумі, щоб полегшити теперішнє і забезпечити краще майбутнє. <...> сум є найбезглузліше почуття, бо воно скероване на минуле, якого не можна ні повернути, ні виправити, і зневажає майбутнє. Сум аж ніяк не може бути корисним для визволення і скоріше збільшує страждання, ніж дає ліки проти нього. <...> "В горі сумувати - вдвоє страждати".

Страх небезпеки жахає нас у десять тисяч разів більше, ніж сама небезпека, коли вона стоїть перед очима. І тягар страху для нас багато важчий, ніж зло, якого ми боїмось

Людоеды прибыли на остров в двух пирогах, которые теперь стояли на песке: было время отлива, и мои ужасные гости, видимо, дожидались прилива, чтобы пуститься в обратный путь.