"Жодна дитина не хоче втратити сім'ю та друзів - людей, яких вона любить."
Я з народження і до зрілого віку належала до певної релігії і все моє життя мені вбивали деякі речі. Дуже рада, що я вмію мислити самостійно, приймати рішення і не йти за натовпом. Віруючи часто забувають, що ЛГБТ - перш за все просто люди. Напевно, люди з часом втомлюються від маніпуляцій релігійних лідерів і йдуть проживати своє краще життя. Але все це відступ від теми...
Рубі Ременда Свансон починає свою історію з того, що вона має українське коріння та приїжджала разом з сином в Україну. Відмічає, що не бачила підтримки спільноти в нашій країні. Особисто я сподіваюся, що це зміниться після війни, а краще саме зараз. Дуже дивно читати повідомлення про не визнання ЛГБТ спільноти, коли багато з них знаходиться на фронті, захищає нашу землю та наші життя. Хіба має значення, яка в людини орієнтація, коли вона віддає своє життя за тебе? (Риторичне запитання)
Насправді, історія яку нам розповідає автор досить спокійна. Є багато проблемних моментів до розібрання, але тим не менш, важливо, що камінґаут її сина Карла був прийнятий спокійно усією родиною, бо він не перестав бути сином і братом. Признатися, що ти знаходишся у стосунках з протилежною статтю набагато легше.
"Тому що ґеї - це звичайні люди, які мають щасливі події, святкують важливі віхи життя, як і всі інші."
Найцікавішим обговоренням для мене стало питання вибору. З цієї сторони я ніколи не дивилась на питання стосунків. Таке не обирається, а просто відчувається. Ми не обираємо в кого закохуватись, людина або приваблює нас або ні.
Є над чим подумати.
8 понравилось
