Алая королева

Мабуть, побоїще, яке тягнеться майже сто років, уже навіть війною не можна назвати. Для цієї вищої форми нищення навіть слова нема.

– Значит, ты выбираешь его?

«Ах, вот в чем дело. Ревность. Соперничество. Тень победила пламя».

Я откидываю голову и смеюсь, ощущая на себе взгляды братьев.

– Кэл предал меня, а я его. А ты предал нас обоих, тысячью разных способов.

Эти слова тяжелы, как камень, но правдивы. Слишком правдивы.

– Я не выбираю никого.

Боги по-прежнему управляют нами. Они пришли со звезд. И давно перестали быть добрыми.

Я никогда не повторю ошибки и не полюблю тебя снова.

А теперь мне придется бессильно наблюдать, как вы идете ко дну.

«Прошлое было куда грандиознее нашего будущего».

Каждый может стать предателем. Каждый может предать.

Раніше я думала, що срібні — нездоланні боги, які не відають страху. Тепер я знаю, що це геть не так. Вони довго сиділи у своїй вежі зі слонової кістки, захищені й ізольовані від світу, й забули, що і вони можуть впасти. Їхня сила стала їхньою слабкістю.

І будьте обережніші на тренуванні. Багряну кров відмити непросто.
— Кому ж це знати, як не вам, — огризаюся я, згадавши Шейда. — Мий не мий, а у вас у ній руки по лікоть.

У школі нам розповідали про світ, який передував нашому, про янголів і богів на небі, які правили землею ласкаво і мудро. Кажуть, то просто байки, але я не вірю.