Багряний колір вічності

Йому не вперше хоронити рідних. Батьки, тітка, старший брат, маленькі діти, дружина… Усі вони давно на Личаківському цвинтарі в родинному гробівці. Не міг сказати, що звик до трагедій, бо до такого звикнути неможливо, але добре знав, що гострий біль минає і, якщо хочеш вижити, мусиш брати себе в руки і йти до праці.

...в якийсь момент вона зрозуміла, що людина не всесильна, а життя іноді ставить у такі ситуації та обставини, які неможливо подолати силою волі чи впертим характером. Тоді найвищим героїзмом є не боротьба, не сила, не міць опору, а вміння змиритися з неминучим, прийняти ситуацію такою, якою вона є, та зрозуміти, що не все піддається контролю.

Коли щастя такий безмір, єдине, чого хочеться - це навіки втримати його в руках.