Доктор Сон

Когда-то в далёком юношеском возрасте я познакомилась с первой (для меня) книгой Кинга - Сияние, и пребывала в диком восторге от этой истории ещё долго время.
И вот недавно я узнала, что есть продолжение и если честно немного побаивалась взяться за новую часть, так как зачастую они намного уступают первым.
Зря. Книга ни капли не разочаровывает! Наоборот даёт множество того, чего не хватало в первой истории. На большое количество вопросов получены ответы и за это я очень благодарна.

У книги лёгкий ход и автор умеет удержать нить интереса у читателя всё натягивая её до самого финала.

История Дэна и его взаимоотношения с Аброй покоряет и им хочется сочувствовать и верить в их успех.

Узел верных в свою очередь вызывает ненависть, но и в какой-то степени жалость, поскольку став из частью тебе ничего не остаётся кроме как питаться, ради выживания.
Ещё раз благодарна Стивену Кингу за столь интересную историю. 

Еееее, перед нами достойное продолжение "Сияния". Кстати, если не читали "Сияние" - обязательно прочитайте.

История, которая рассказывает, а что же дальше случилось с мальчиком Дэнни и его мамой после того, как им чудом удалось спастись из ужасного отеля "Оверлук".

Интересная ли книга? Однозначно. Потрясёт ли она ваш мир и заставит сидеть с выпученными глазами после прочтения? Вряд ли) Но, как я считаю, у писателя не должны быть все книги ВЕЛИКОЛЕПНЫЕ, иногда достаточно просто хороших, и эта как раз такая.

Однозначно советую всем поклонникам Кинга, не поклонники - решайте сами) Но однозначно и тем, и другим сначала нужно прочитать "Сияние".
Но. Если "Сияние" можно назвать триллером, то "Доктор Сон" я бы назвала сказкой. Вот и думайте, будет ли вам интересно это читать)

Но я рада) Всегда рада новым прочитанным мною книгам Кинга)

Продовження роману Кінга "Сяйво". Важко сказати, яка книга краща. Важко сказати, чи це відлуння не є гіршим.

Сяйво захоплювало з самого початку. Ти очікував чогось, що обов'язково повинно статися і від чого неможливо втекти. "Доктор Сон" - це багато всього разом. Читаєш спочатку якусь водичку, а потім, після середини книги, починається те, чого ти очікував з перших сторінок. Але можливо то краще?

Адже з початку на тебе чекає те, про що ти напевно забув через кілька днів після того, як відклав "Сяйво". Але минуле завжди повертається.

Я точно можу сказати, що ця книга справді психологічно важка, адже деяку частину автор розказує нам про те, як Ден бореться зі своїми власними демони. Від них діватися немає куди. Відлуння минулого обов'язково знайде тебе і змусить повернутися туди, куди ти не хочеш.

Сюжет книги досить цікавий, але не такий моторошний, як можна очікувати. Розповідається про життя Дена (вже давно не Денні) Тореннса, про те, як він втрапляє в таку халепу, як і його батько Джек. Пияцтво страшна штука, від якої важко позбутися. Паралельно розповіді про тяжке життя Дена автор знайомить нас із новою героїнею - Аброю. Її сяйво найсильніше, відразу після народження вона знайомиться з Деном, самa того не розуміючи. Порожні живуть своїм життям, вбиваючи дітей, поки про них не дізнається вона, та, хто може налякати безсмертних?

Чому Доктор Сон? Чому на обкладинці такий симпатичний котик (його Аззі звуть, це все, що я скажу)? Хто такі Порожні і Правдивий Вузол?

Багато запитань. Всі відповіді всередині.

«Доктор Сон» я прочитала тільки тому що, це продовження «Сяйва», думала, що ця книга буде такою же цікавою і інтригуючою. Очікувала більше динаміки, звичайно кровожерливості, і трішки більше жадібності «злих» героїв. Але погані хлопці виявилися просто аматорами, які, навіть, не могли постояти за своє безсмертне життя. Поведінка головних героїв мене не особо здивувала, особливо дорослого Дена Торенса, який став алкоголіком, як його батько, а виправдання мене здивувало, він п’є, щоб заглушити «сяйво». Чому просто не признатися, що ти п’єш, тому що ти хочеш. Мене тільки здивувало, що він виправився, я думала, що він залишиться не просихаючим алкоголіком до кінця книги, якого буде рятувати, якась сексуальна героїня. Але появу племінниці я не очікувала. Нагуляна дитина на стороні більше наповнила мені аргентинську драму, чим Кінга. Але мені сподобалось, що автор зробив з неї не правильну героїню, яка рятує світ, а неврівноваженого підлітка, який не зовсім контролює свої емоції і імпульсивна в діях.
Назвати книгу – книгою-жахів не можу. Поки я її читала, мені не було лячно жодної секунди, мене тільки дратувало тривалість деяких моментів, які можна було скоротити з 30 сторінок до 5, але в цьому весь Кінг.
Якби я ставила оцінки, то поставила би 8 з 10, тільки із-за тягнутих моментів, а так все на добре написано.

И вот история продолжается... и снова встречаемся с Дэнни Торрансом. Только теперь это уже не маленький мальчик, изо всех сил старающийся спасти свою семью, спасти своего отца от алкоголизма и призраков. Это взрослый мужчина, который пытается забыть кошмар из своего прошлого. Не ожидала, что Ден начнёт пить, хотя и прекрасно понимала о его наследственной предрасположенности. Но ему всё же удаётся побороть алкоголизм,что очень радует.
Понравилась мне так же Абра – молодая девочка, обладающая даром «сиять». Её способности гораздо сильнее, чем у Дэнни, однако именно из-за них с героиней начинают твориться разные неприятности - и во всем этом Ден всячески пытается ей помочь.
Задумка с Истинным Узлом тоже хороша. Такая гаденькая компашка, но как-то я прониклась даже.
Тем не менее, ни капли не жалею, что прочитала это продолжение, поскольку Стивен Кинг – все-таки мастер своего дела.