Доця

Ця книга про любов. У ній немає жодного слова на "лю...", але вона про любов. Про магію, не лубочну, розтиражовану з екранів телевізора, а справжню, від роду і кореня, коли пірнаєш з головою у Прадавній Океан і виринаєш звідти з рибиною в зубах. І ще про відвагу. Про безумовну відвагу знайти своє, впізнати його, впертися руками і ногами і нікому не віддати. Свій дім, свою батьківщину, своє серце, своє право ходити з високо піднятою головою. Події роману розгортаються навесні-влітку чотирнадця...

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,6

209 оценок

5
76%
4
20%
3
3%
2
1%
1
1%

Ваша оценка

Прочитали 223Хотят прочитать 172

Рецензии

Nina_M26 июля 2021 г.
Час від часу роблю собі спонтанні книжкові подарунки. Зазвичай це чудові книжки. Ця - одна з таких.
Беручи до рук цю книгу, я аж ніяк не могла передбачити, що вона про війну. Навіть не так. Про людину на війні. Ту саму людину, яка живе на тій самій вулиці, у тому ж будинку, але раптом у зовсім інших умовах. Коли звичайна пересічна людина одного ранку прокидається в пеклі. А в неї своє звичне життя, у яке не вписується картинка з "градом"...
Це історія про людей, яким зовсім не місце в пеклі війни. Вони не військовозобов'язані. Вони не тримають у руках автомати. Це дівча, маса тіла якої 42 кілограми. Це хлопець, який пересувається в колясці. І ще багато таких, як вони.
Найбільше мене розчулив момент, коли багатодітна мама пояснює, чому вийшла заміж за козла. Але загалом було чимало епізодів, коли сльози наверталися.
Жахливо, що в книгарні ця книга коштувала 340 гривень. До неї ще давали в подарунок одну з кількох на вибір за 10 копійок, але, погодьтеся, це не рятує ситуацію. Той, хто не готовий на такі витрати, і не прочитає книгу...
Читать далее
34
1,8K
Marmosik10 ноября 2021 г.
Нарешті мені вдалося прочитати. хоча ні послухати цю книгу. І я навіть задоволена що саме слухала її, а не читала. бо озвучила цей роман незрівнянна Римма Зюбіна (українська акторка). Перед сном вирішила послухати трохи. україські аудіокниги не так часто зустрічала раніше, тому було цікаво, .... й незгледілась як мій блютузнавушник попросився на підзарядку, а до кінця залишалося декілька глав. Які дослухала вже зранку.
Це так би була передмова. Чито так начитала пані Римма, чи то вона так легко й красиво написана. Але я з героями переживала кожну подію, кожну трагедію. Й через 7 років війни про неї вже не мало написано, але вона все не закінчується. Кинуті домівки, тварини, скарб.... Бо це ж не надовго, це не може бути правдою. Ми ж начебто братні народи, хоча які братні.... Хоча на початку. а й не тільки на початку, да і будь-якій війні так найбільшої шкоди заподіюють не вороги, а так би названі колишні сусіди, заздрісники, маргинали суспільства. Ті хто писав наклепи. розкрадав покинуті хати, ті хто гвалтував дівчат. хто нарешті зміг поквитатись з одноклассником який 15 років назад відбив дівчину. Братній народ прислав також маргиналів. Які розпродували майно зі збитого Боїнгу, які віджимали вподобані автівки, квартири. Або чеченців, гарячу кров яких треба було спрямувати на зовнішнього ворога.
А героїня молоде дівча, яке створювало вітражі зі скла й металу стало одним з перших волонтерів, привозила їжу, воду, потім стала доставати обмундирування, броники, та навіть карти були потрібні силам АТО. Бо наші зажерле військове керівництво було не спроможне переварити й дати відповідну відповідь загарбникам.
Чи можно було передбачити такий крок. Можна. Я була у Криму у 2013 році, й чула розмови кримчан, маю надію що у тої жіночки з якою я тоді вела бесіду все "добре" й вона нарешті живе з "царем" в ж...
Кінець у книги не міг бути хеппі ендом. Я дуже добре пам'ятаю кривавий лютий, розпачливий й безпорадний березень, Славенськ (а не Слов'янськ як його тепер називають, за радянських часів був Славенськ, є серед знайомих хто там народився) квітневий. Травень-червень були тягучими й з німим питанням у всіх. коли вже закінчиться цей театр. А потім прийшлов липень - збиті літаки, закриті аеопрорти, захвачені території, ешелони з майном заводів що йшли на схід. І всім ставало зрозуміло що це не закінчиться через тиждень і через місяць, але ніхто не очікував що це затягненться на роки.
Нам на "материку" важко з цим жити й впоратися, а як тим хто вже 7 років знаходиться в підвішенному стані, хто не знаєкому він потрібен й чи потрібен.
Так у книзі не повний хеппі єнд. Але поки залишаються такі герої як наша головна героїня, дівчата й хлопці, що були поряд з нею й ті що залишилися, надія на перемогу світла над темрявою є.
Читать далее
29
2,6K
tatianazhuzha19 мая 2020 г.
Мордою, мордою тицяти лаптєногих у цю книгу. І шоб читали, як я: з корвалолом в одній руці та з тазиком у другій. І щоб ридма ридали, щоб нудило їх, щоб очі виїдало те, що вони наробили на нашій землі. І кіно зняти й на безкінечний репіт поставити в їх зомбоящик - з усіма згвалтованими дітьми, мертвими жінками, з вирвами замість домів.
Я не можу, в мене вдруге в житті настільки фізіологічна реакція на книгу, перша була після "Нюрнберзького процесу", який я читала десятирічною дитиною і мене так само вивертало. Я спустошена, виплакана й розлючена.
Чи погорить колись та вата в головах? Чи буде каяття? Чи буде божа кара й людський суд?
Проклята країна. Щоб ви повиздихали, смердюки рашистськи. Щоб ви повиздихали.
Читать далее
25
2,6K

Все рецензии

Цитаты

itial15 июля 2020 г.
Війна — це закритий чоловічий клуб, тільки жінкам чомусь рикошетом прилітає.
10
1,2K
itial15 июля 2020 г.
До кожної людини можна достукатися, якщо добряче стукнути.
6
763
KOXAHA23 февраля 2022 г.
Війна - це закритий чоловічий клуб, тільки жінкам чомусь рикошетом прилітає.
4
357