Логотип LiveLibbetaК основной версии
Обложка
User AvatarВаша оценка
4,3
(3)

Війна, якої не було. Хроніка Іловайської трагедії. Частина 2. 25-31 серпня 2014 року

Роман Зиненко
Роман Зіненко (нар. 1974 р.), колишній морський піхотинець, доброволець батальйону «Дніпро-1», був серед тих, хто в серпні 2014-го опинився в пеклі Іловайська. Він не тільки вижив, але й написав одну з перших книжок про війну на Сході України — «Іловайський щоденник», що вийшла у видавництві «Фоліо» українською та російською мовами. Ця чесна і відверта розповідь очевидця, який нічого не вигадує, а намагається бути максимально точним у своїх спогадах, отримала широкий відгук у читачів, насамперед...

Рейтинг LiveLib

4,3
3 оценки
  • 5
    33%
  • 4
    67%
  • 3
    0%
  • 2
    0%
  • 1
    0%
User AvatarВаша оценка
Прочитали 3Хотят прочитать 12

Цитаты

  • Аватар пользователя
    Ih0814 ноября 2020 г.

    Я дуже добре запам'ятав лише бійця батальйону "Кривбас" Ігор'я Павлова, в якого була майже відірвана рука.

    1
    54
  • Аватар пользователя
    FuckingBooks6 мая 2020 г.

    Уходячи від шквального вогню і обстрілу з протитанкових гармат і маневруючи між танками, я побачив очі танкіста, які мене вразили. Це тривало менше секунди, але глибоко врізалося в пам’ять...

    Палаюча бойова машина... Кров. По землі перекочується танкіст, який намагається збити з себе полум’я. Рев машин і техніки. Стовпи пилу, вогню і чорного диму. Шквальна стрілянина і гуркіт пострілів і вибухів. Чиїсь крики зов-ні і команди Дениса. Все це змішалося в один величезний гул.

    І ось цей танкіст підвівся з землі і став на ноги. Рукав і спина курточки ще диміли. І в цей момент він, як мені тоді здалося, подивився на мене. Це тривало лише коротку мить, але вона затрималась, як в сповільненій стрічці кіно. Спокійне і навіть якесь умиротворене обличчя. Воно було забруднене в пилюці, бруді і сажі. Залишалися лише яскраві білки очей на темному тлі обличчя.

    В цих очах не було ані страху, ані паніки, ані будь-якої метушні. Вони були цілком спокійні. І ці очі проводжали мене. Деякі бійці, яких ми зустрічали під час руху, заскакували в «Халк», а цей танкіст про-сто стояв і вже нікуди не поспішав. Було таке враження, що він вже не тут. У будь-який момент міг почати детонувати боєкомплект підбитої бойової машини, а він просто стояв. Стояв і проводжав мене поглядом.

    Поворот з ґрунтовки за палаючу бойову машину зайняв всього кілька секунд. Зупинятися не можна було, тому що прохід був дуже вузький, а позаду теж рухався транспорт і техніка, по яких ворог вів ураганний вогонь.

    Можливо, мені все це тільки здалося, але цей момент справив на мене дуже сильне враження і міцно закарбувався в моїй пам’яті.

    Читать далее
    1
    85
  • Аватар пользователя
    Ih0814 ноября 2020 г.

    Я навіть не уявляю, яким чином ці хлопці орієнтувалися на місцевості і знаходили шляхи.

    0
    44
Все цитаты

Подборки с этой книгой

Все подборки