Ця збірка короткої прози могла б стати легкою розвагою в подорожі чи зігріти в дощовий вечір. Вона б могла розповісти декілька кумедних і простих, хоч і дещо незвичних історій, щоб привнести трохи різноманіття в рутину. Книга могла б стати однією з тих, які швидко читаються і так само швидко забуваються. Все це могло б статися з "Reality Show / Magic Show", але, на щастя, не сталося.
Вікторія Гранецька зібрала в цій книзі 13 оповідань про життя і дещо поза ним. Про війну, минулу й сучасну, про провину, що гризе до смерті, про смерть і що буває після, про тугу за рідною землею, якій нібито нізвідки взятися, але от, привіт. Щось читається спокійно, щось — на одному вдиху і зі здриганням від кожного шурхоту, але всі 13 — вартісні. Чортова дюжина, скажете ви (або дюжина пекаря, це вже кому що до вподоби), але хіба це вада? 6 оповідань про події реальні, 6 — містичні і 1, котре об'єднує усі. Те, де зустрічаються всі персонажі. Відомий прийом, знову заперечите ви. Можливо, не унікальний, але тут, у цій збірці, зустрічаються не лише герої. Переплітаються місця дії і час, реальність змішується з книгою, та й читач уже не той, який відкрив книгу на першій сторінці. Ця книга затягує і не лише в переносному сенсі — будьте пильними, щоб раптом не опинитися серед її сторінок.
Водночас ця книга ані моторошна, ані лячна (ну хіба трішечки). Вікторія розповідає свої історії плавно й спокійно, ніби все сталося уже ген давно, а вам лиш переповідають справи давніх днів. Або не справи, а сни. Мова текуча й легка, персонажі цілком собі схожі на живих людей, а не на тимчасові заглушки. А ще Дім Химер видав цю збірку в найкращій формі, яка може бути — це алігат, книга-перекрутка. Читайте з будь-якої частини, але фінальне, звідне оповідання все одно буде наприкінці. Лиш не читайте в потязі!
6 понравилось
