Чорна рада

Дівка, кажуть, як верба: де посади, там і прийметься.

"... Нерівними на світ народжаємося, а рівними вмираємо!"

... Сьогодні пан, а завтра пропав.

"... скажи менi , як же ти можеш глядячи смертi в очi ще й жартувати ?

• та хiба все наше життя не жарти ? "

Тіло потішається, як чоловік зап`є, а душа погибає; от і все.

Сі баби ніяк не збагнуть, шо сьогодні можна з чоловіком рубатись на всі застави, а завтра гуляти в купі по-батерськи. Не знать як дивляться на божий світ. Сказано — баби.

Поки ляхи да недоляшки душили Україну, туди втікав щонайкращий люд з городів; а тепер хто йде на Запорожже? Або гольтяпака, або злодюга, що боїться шибениці, або дармоїд, що не звик заробляти собі насущного хліба. Сидять там окаяннії в Січі да тілько п'янствують, а очортіє горілку пити, так і їде в городи да тут і величається, як порося на орчику

Жіноча річ коло печі, а нам, козакам, чарка та шабля.

Так-то усе те лихо минулось, мов приснилось. Яке-то воно страшне усякому здавалось! А от же, як не божа воля, то їх і не зачепило. Се так, як от інколи схопиться заверюха — громом гримить, вітром бурхає, світу божого не видно; поламле старе дерево, пови-ворочує з коріннєм дуби й берези; а чому указав господь рости й цвісти, те й останеться, і красується весело да пишно, мов ізроду й хуртовини не бачило.