Коли я була підлітком, то спеціальної підліткової літератури не читала. Бо навколо були 90-ті, а це означало два варіанти доступних книжок: або то читаєш завали від радянської доби, всю цю вихолощену класику чи про подвєх савєцкага чілавєка. І це доступно й дешево, бо вже припадає пилюкою на полицях. Або дорого - нескінчений вал детективів, яких раптово не вбили у собі (а дарма!) числені нєзнанскіє-марініни. Але ж це 90-ті, грошей не те, шоп на іжу норм вистачало, які там книжки? тому у підлітковому віці я читала Булгакова, Стругацьких, Крісті та по великих святах Кінга.
Тому я насправді й гадки не маю, як має виглядати класна підліткова література, але гадаю, що приблизно ось так, як виглядає книжка Valya Zakha-Bura. Але в мене надзвичайно короткий досвід - у минулому році я прочитала книжку Стрижевської "Де Esc із моїх халеп?" (відмінно) і намагалася прочитати отой самий хвалєбний янг-адалт "Горіховий ліс" Меліси Альберт, але здалася (бо то звіздєц). А ось "Лепрекони" читаються класно Швидко, захоплююче, без зверхньості та пафосу даючи підказку, як діяти у типових для підлітка (і простих для дорослого), ситуаціях, але які у 15-ть років здаються просто КАТАСТРОФОЮ!
Рекомендовано батькам підлітків, самим підліткам і тим, кому у дорослому віці хочеться знов відчути себе дитиною або хоча б згадати, як то воно було
