Мій дід танцював краще за всіх

Сборник рассказов, где каждая отдельная история является частью единого пазла.
⠀
Пятерых друзей, которые познакомились в первый день школы, судьба связала на всю жизнь. И лишь заглянув в истоки, можно будет разглядеть лица каждого из них.

Побывав на литературных чтениях Екатерины Бабкиной, где она читала отрывок из первого рассказа сборника, не смогла успокоится, не прочитав его весь.
⠀
В такой маленькой книге автор смогла раскрыть и донести до читателя истории нескольких поколений, затронула периоды Голодомора, Второй мировой, бурных 90-х и годы уже независимой Украины, свела все написанное к общей точке. И это поражает.
⠀
Такие разные повороты судьбы таких разных людей, а цель одна — счастье.
⠀
Екатерина Бабкина смогла меня приятно удивить, хочется еще почитать написанное ею.

Глибока, але така важка книга. Про скалічені обставинами життя, про скалічені обставинами душі, які залишають такі самі рубці на своїх дітях, дружинах, чоловіках, внуках. ⠀ Історія п'яти сімей, діти котрих знайомляться у першому класі вже незалежної України. Вони несвідомо несуть тягар печалі за плечима, і та печаль так само несвідомо скеровує їхні вчинки, визначає їхні долі, помережані болем. ⠀ Книга про болісну пам'ять, яка передається через кров, перетікає судинами і залишається з нами, навіть якщо ми про це не здогадуємося. Чому у кожній сім'ї все так, а не інакше? Які скелети минулого і трагічні досвіди ховають наші дідусі і бабусі, тати з мамами? Чи могло би все скластися інакше, якби всіх тих подій колись давно не довелось пережити і не довелось потім складати душу по шматочках? ⠀ Книга про людей, які живуть поряд з нами. Про історії, які відбуваються за сусіднім вікном. Про минуле, яке настигає і йде по п'ятах, перемикаючи тумблер свідомості. Але всі ці люди все рівно намагаються бути щасливими. Незважаючи на біль, незважаючи на гіркоту, що переповнює серця і паскудить душі. І вони заслуговують бути щасливими. ⠀ Я безумовно закохалась у Бабкіну. На цьому все. ⠀ ⠀

- Цікаво, - спитала Лілічка, - ми всі теж будемо такі кончені? Ну серйозно. Ми такі ж кончені будемо? - Ні, Ліль, - сказала Леся, підводячись. - Ми будемо кончені зовсім по-іншому. Пішли додому вже, чи що.

Чудова книжка! Прочитала вже два рази. Другий раз прочитала, щоб повністю вистроїти схему того, як між собою пов'язвні різні герої книги, там несподівано такі зв'язки відкриваються, що сидиш у шоці і не знаєш, як все це умістити у своїй голові.

Тож "Мій дід танцював краще за всіх" - це збірка оповідань. Таймлайн - від початку двадцятого сторіччя до сьогодення. Головні герої - п'ять дітей, що знайомляться першого вересня у школі. Ці діти ходили, ще у травні ходили у радянський садочок, а вже першого вересня пішли до школи в незалежній Україні. Всі оповідання пов'язані з сім'ями цих п'ятьох дітей, а також з їх життям. Розповіді не у хрогологічному порядку, читач постійно переходить від однієї епохи до іншої, від однієї сім'ї до іншої. Книга - наче пазл, який поволі збираєш і радієш як дитина, коли віднадходиш куди поставити ще один елемент.

Збірка вийшла дуже крута. В ній є усе - важливі питання минулого і сьогодення, живі та цікаві герої. Я просто у захваті і дуже раджу прочитати цю книгу.