Мій дід танцював краще за всіх

Рецензии

• 

  inessakos

  28 сентября 2020

  В друзья

  ЕКАТЕРИНА БАБКИНА «МОЙ ДЕД ТАНЦЕВАЛ ЛУЧШЕ ВСЕХ»

  Сборник рассказов, где каждая отдельная история является частью единого пазла.
  ⠀
  Пятерых друзей, которые познакомились в первый день школы, судьба связала на всю жизнь. И лишь заглянув в истоки, можно будет разглядеть лица каждого из них.
  
  Побывав на литературных чтениях Екатерины Бабкиной, где она читала отрывок из первого рассказа сборника, не смогла успокоится, не прочитав его весь.
  ⠀
  В такой маленькой книге автор смогла раскрыть и донести до читателя истории нескольких поколений, затронула периоды Голодомора, Второй мировой, бурных 90-х и годы уже независимой Украины, свела все написанное к общей точке. И это поражает.
  ⠀
  Такие разные повороты судьбы таких разных людей, а цель одна — счастье.
  ⠀
  Екатерина Бабкина смогла меня приятно удивить, хочется еще почитать написанное ею.

  Читать далее

  12 понравилось

  0

  813
• 

  111289

  3 апреля 2020

  В друзья

  "Бо голос, здавалося чомусь йому, відпускає швидше, все забувається, не візьмеш його в рамку печалі, не приб'єш до шпалерів цвяхами нескінченного відчаю". ⠀

  Глибока, але така важка книга. Про скалічені обставинами життя, про скалічені обставинами душі, які залишають такі самі рубці на своїх дітях, дружинах, чоловіках, внуках. ⠀ Історія п'яти сімей, діти котрих знайомляться у першому класі вже незалежної України. Вони несвідомо несуть тягар печалі за плечима, і та печаль так само несвідомо скеровує їхні вчинки, визначає їхні долі, помережані болем. ⠀ Книга про болісну пам'ять, яка передається через кров, перетікає судинами і залишається з нами, навіть якщо ми про це не здогадуємося. Чому у кожній сім'ї все так, а не інакше? Які скелети минулого і трагічні досвіди ховають наші дідусі і бабусі, тати з мамами? Чи могло би все скластися інакше, якби всіх тих подій колись давно не довелось пережити і не довелось потім складати душу по шматочках? ⠀ Книга про людей, які живуть поряд з нами. Про історії, які відбуваються за сусіднім вікном. Про минуле, яке настигає і йде по п'ятах, перемикаючи тумблер свідомості. Але всі ці люди все рівно намагаються бути щасливими. Незважаючи на біль, незважаючи на гіркоту, що переповнює серця і паскудить душі. І вони заслуговують бути щасливими. ⠀ Я безумовно закохалась у Бабкіну. На цьому все. ⠀ ⠀

  - Цікаво, - спитала Лілічка, - ми всі теж будемо такі кончені? Ну серйозно. Ми такі ж кончені будемо?

  • Ні, Ліль, - сказала Леся, підводячись. - Ми будемо кончені зовсім по-іншому. Пішли додому вже, чи що.