Тарэадоры з Васюкоўкі

Книга о мальчишках которые от скуки и незнания чем себя занять творят такое, что взрослые только за голову хватаются. Они то роют метро, то играют в тореадоров, то становятся робинзонами, а то и ловят браконьеров. При этом почти постоянные неудачи которыми заканчиваются их идей их ничему не учат. Возникает такое ощущение , что им не 11 , а 6-7 лет, потому что некоторые из их проказ способны совершить только маленькие дети.
В целом книга читается легко, очень много смешных моментов. Так что когда перестаешь обращать внимание на возраст героев, читать становится очень интересно.

Эта книга меня очень заинтересовала. В ней у двоих неугомонных мальчишек каждый день случалось маленькое приключение. И они каждый день проводили с такой закрученной историей. Ребята имели большие планы, как минимум на два дня вперед. И мальчики со всех сил пытались их выполнить. Иногда даже с некоторой вероятностью разоблачали злодеев, и помогали простым людям. Но мне понравилась эта книга не за хороший смысл, а за ту романтику, которой наполнены эти двое героев. За их выдумки им не раз попадало, но они всегда не сдавались и выходили из ситуации . Наверно автор очень много вложил души в это издание. Наверно тогда он вспоминал себя в те годы. Я с удивлением перелистывал каждую страничку, и думал: как им не влетело от взрослых.
Это очень интересная книга, и я советую всем прочитать.

544 сторінки. Наскільки це багато для деяких нудних і складних творів, які так люблять читати дорослі; і наскільки це мало для книжки про дітей і для дітей.
Це ж навіть взагалі не книга.
Це - смачнючий компот (той самий, який Яві і Павлуші не довелось скуштувати).
Це - морозиво крем-брюле із полуничним наповнювачем.
Це - рибна юшка, яку Павлуша, Ява і їхні київські друзі варили на острові Переекзаменовки.
До перерахованих компонентів щасливого дитинства можна ще додати велосипед.
І обов'язковою є присутність найкращого друга (без якого ні компот, ні морозиво, ні юшка, ні навіть велосипед не потрібні).

Народи-и-вся я в селі-і,
тато й ма-а-ма - вчителі-і.
А мій дядько - комбайнер.
Він човна-а мені припер!

Ми пливемо в жовтому човні,
в жовтому човні, в жовтому човні!
І наш човен шкрябає по дні,
шкрябає по дні - шкряб, шкряб!..

співається на мотив знаменитої бітлізівської "Yellow submarine" (примітка цибатої Вальки).

Так, дитинство буває лиш раз в житті. Та хто сказав, що до нього не можна повернутись (хоча б у спогадах)?

Просто чудово, що діти в шостому класі читають за програмою цю неймовірну книгу! Одразу скажу, що захопилася „Тореадорами” вся родина – настільки цікавою та смішною виявилася ця книга! Читали, сміялися, у захваті переглядалися, а потім із задоволенням обговорювали найцікавіші моменти й зі сміхом згадували найкумедніші пригоди двох друзяк – Яви та Павлуші. Яких тільки пригод не зазнали ці капосні хлопці! Чого тільки не понапридумували вони!
Книга читається дуже легко й захопливо. Читаєш-читаєш, а потім дивуєшся, коли це встиг так багато прочитати... Надзвичайно багата фантазія автора не може не захоплювати, а щира симпатія до своїх героїв дуже швидко передається й читачеві. А який в „Тореадорах” гумор! Це щось! Давненько ми так разом не сміялися! Регіт був ще той!
А ще в цій книзі є багато чого справді важливого в житті кожної людини: доброта, взаємопідтримка, міцна дружба, віра в себе, наполегливість, сміливість, чесність та порядність... Так, ті бешкетні хлопчаки далеко не ідеальні, але вони справжні, й цим подобаються найбільше!
Всеволод Нестайко цим твором зробив неоціненний подарунок читачам – і дітям, і дорослим! Адже й дорослі стають дітьми, коли читають „Тореадорів з Васюківки”...

Ця книжка лежала у мене на поличці близько 10 років, та все ніяк не доходили руки. Але цього літа я твердо вирішила перечитати свою домашню бібліотеку. От її час і настав!
Що я можу сказати? Це безперечно те, що необхідно прочитати всім незалежно від віку. Такий собі гімн дружбі і дитинству. Що таке дружба і навіщо вона нам? Яке воно, дитинство без комп’ютерів і телевізорів? Яві й Павлуші дійсно пощастило застати ту еру, коли вони рили метро під Васюківкою, влаштовували «криваві» бої з сільськими коровами, ловили шпигунів, знімалися в кіно і грали в театрі. І все це вдвох!
Книга насичена позитивом, жартами і свободою. Окремої уваги заслуговує мова написання, бо вона дійсно жива, сільська (і можна черпнути чимало нових «матюків»). Та все ж ця історія навіяла мені якусь ностальгію, бо я розумію, що вже ніколи не буду тією безтурботною і вільною від проблем дівчинкою, якою була в дитинстві.

Все таки есть в старых советских детских книгах неизменное очарование и никакая политизированность содержания его не убивает. Абсолютно другая жизнь с точки зрения современного читателя (тем более молодого поколения), другое детство, другие мысли и поступки персонажей, другая степень свободы детства и самостоятельности и умений детей. При этом, главное то, что современным детям - это все равно интересно читать. Да и взрослым (ну тем, кто ближе уже к пенсионному возрасту) будет забавно вспомнить свое босоногое деревенское детство. Полное погружение в эпоху. Детство, которое мы потеряли...